Мільярдери з Дніпра – серед найбагатших людей планети. Хто в списку?

Популярне видання «Форбс» оновило список найбагатших людей Землі станом на березень 2026 року. У ньому – чимало українських та, зокрема, дніпровських мільярдерів.

Ці дані проаналізував та звернув особливу увагу на наших земляків відомий дніпровський журналіст Влад Малько, який пише наступне:

«МІЛЬЯРДЕРИ НА ТЛІ РУЇНИ: ХТО В ТОПІ НАЙБАГАТШИХ УКРАЇНЦІВ У 2026-МУ — І ЩО ЦЕ ГОВОРИТЬ ПРО НАШУ КРАЇНУ

Forbes щойно оновив рейтинг World's Billionaires 2026. Семеро українців, сукупний статок — $17,9 млрд. Але це тільки ті, кого Forbes офіційно вважає доларовими мільярдерами. Повна картина — ширша і значно цікавіша.

Ось топ-30 найбагатших українців за зведеними даними Forbes, NV та Focus станом на початок 2026 року. Цифри Forbes і NV подекуди різняться — не через помилки, а через методологію: Forbes рахує ринкову вартість активів на момент публікації, NV — консолідовані оцінки з урахуванням локального контексту.

1. Рінат Ахметов — $7,8 млрд (SCM, Metinvest, ДТЕК)

2. Віктор Пінчук — $2,8 млрд (EastOne, Interpipe, StarLight Media)

3. Влад Яценко — $2,2 млрд (Revolut, співзасновник)

4. Петро Порошенко — $1,5 млрд (Roshen, медіа)

5. Андрій Веревський — $1,2 млрд (Kernel, агро)

6. Вадим Новинський — $1,2 млрд (Smart Holding)

7. Костянтин Жеваго — $1,2 млрд (Ferrexpo)

8. Галина та Олександр Герега — ~$900 млн (Епіцентр-К)

9. Олексій Шевченко — ~$870 млн (Grammarly)

10. Максим Литвин — ~$870 млн (Grammarly)

11. Ігор Коломойський — ~$630 млн (Приват Груп) під вартою

12. Сергій Тігіпко — ~$450 млн (ТАС Груп)

13. Максим Поляков — ~$430 млн (Noosphere Ventures)

14. Геннадій Боголюбов — ~$420 млн (Приват Груп, Лондон)

15. Олександр Конотопський — ~$410 млн (Ajax Systems)

16. Вячеслав Климов — ~$355 млн (Нова Пошта)

17. Володимир Поперешнюк — ~$355 млн (Нова Пошта)

18. Юрій Косюк — ~$350 млн (МХП)

19. Віталій Антонов — ~$345 млн (ОККО)

20. Владислав Чечоткін — ~$325 млн (Rozetka)

21. Олександр Ярославський — ~$260 млн (DCH Group)

22. Віктор Карачун / Геннадій Буткевич / Євген Єрмаков — ~$259 млн кожен (АТБ-Маркет)

23. Тарас Кіцмей — ~$228 млн (SoftServe)

24. Філя Жебровська — ~$227 млн (Фармак)

25. Микола Злочевський — ~$225 млн (Burisma)

26. Олег Рогінський — ~$220 млн (People.ai)

27. Андрій Вадатурський — ~$220 млн (Нібулон — прийняв бізнес після загибелі батька)

28. Ярослав Любінець — ~$183 млн (SoftServe)

29. Володимир Костельман — ~$300 млн (Fozzy Group: Сільпо, Фора, Thrash)

30. Руслан Шостак / Валерій Кіптик — ~$150–200 млн кожен (EVA, VARUS)

ЯК ВІЙНА ПЕРЕКРОЇЛА КАРТУ СТАТКІВ

Повномасштабне вторгнення мало б знищити великий бізнес. Частково так і сталося. Але реальна картина виявилась куди складнішою — і аналітично важливішою.

Ахметов — найнаочніший приклад. Від пікових $13,7 млрд у 2021-му до $7,8 млрд у 2026-му — майже половина статку згоріла разом із цехами Маріуполя і підстанціями ДТЕК. Причому навіть порівняно з минулим роком він втратив ще $100 млн — відновлення іде, але повільно. При цьому він залишився в Україні, його компанії пожертвували $150 млн на армію і виробили близько 200 тисяч бронежилетів. Він — мільярдер, який особисто фінансує оборону власних же зруйнованих заводів.

Пінчук за рік втратив $400 млн — з $3,2 до $2,8 млрд. Порошенко — $300 млн, з $1,8 до $1,5 млрд. Веревський — $200 млн, з $1,4 до $1,2 млрд. Важка промисловість, агро, традиційні медіа — усі під тиском.

Зовсім інша картина у тих, чий бізнес існує в цифровому просторі. Влад Яценко — співзасновник Revolut, якого він заснував разом із Миколою Сторонським у 2015 році — виріс до $2,2 млрд, піднявшись у рейтингу Forbes з 2623-го на 1913-те місце за рік. У листопаді 2025-го приватні інвестори оцінили Revolut у $75 млрд. Grammarly, Ajax Systems, SoftServe, People.ai — та сама логіка: глобальний ринок не знає, де зупинилась лінія фронту. Він знає тільки, що є продукт і попит.

Аграрний сектор вистояв завдяки глобальній продовольчій кризі. Kernel і МХП переорієнтувалися на залізничний і дунайський коридор. Нова Пошта стала логістичним хребтом воєнної економіки — від гуманітарних посилок до армійського постачання.

Головний тренд, який відкриває цей рейтинг: наступне покоління українських мільярдерів не буде пов'язане з важкою промисловістю та природними ресурсами. Металургія і вугілля — минуле. IT, fintech, агротех і оборонні технології — майбутнє. Причому не абстрактне: воно вже є у цьому рейтингу.

ДНІПРО: МІСТО, ЯКЕ ЗРОБИЛО УКРАЇНУ — І ПРО ЯКЕ ВОНА ЧАСТО ЗАБУВАЄ

Є одна деталь, яка вражає, якщо уважно подивитись на карту великого українського бізнесу. Непропорційно велика його частина виросла в одному місті. АТБ — Дніпро. Сільпо — четверо дніпровських школярів-друзів. EVA і VARUS — Дніпро. «Біосфера» — Дніпро. «Злагода» — Дніпро. «Алло» — Дніпро. ПриватБанк — Дніпро. Пінчук, Коломойський, Боголюбов — усі звідти.

Це не збіг. У 90-х Дніпропетровськ був промисловим серцем країни з особливою концентрацією технічної інтелігенції, конверсійних підприємств і першого вільного капіталу. Місто з ракетним «Південмашем», де інженери раптово стали підприємцями. Воно виробляло бізнесменів із тією ж ефективністю, з якою раніше виробляло балістичні ракети.

Пройдемось по іменах і брендах — тих, що стали частиною повсякденного життя кожного українця.

АТБ. Мережа стартувала у 1993 році з кількох радянських гастрономів у Дніпрі. Засновники — Геннадій Буткевич, Євген Єрмаков і Віктор Карачун. Сьогодні — понад 1200 магазинів у 250 містах, найбільша продуктова мережа країни. Усі троє — у нашому топ-30, з оцінкою ~$259 млн кожен.

Сільпо і Fozzy Group. Чотири дніпровські шкільні друзі — Володимир Костельман, Олег Сотников, Юрій Гнатенко та Роман Чигір. Костельман закінчив Державну металургійну академію у Дніпрі, у 1992-му почав із торгівлі кавою і чаєм, у 1997-му заснував Fozzy, у 1998-му відкрив перше Сільпо. Зараз — понад 1000 торгових точок по всій країні. Тепер він у нашому списку на 29-му місці — але варто розуміти, що активи Fozzy Group ніколи публічно не торгувались, тому реальна оцінка може бути і вищою.

EVA і VARUS. Обидва бренди — власність дніпрян Руслана Шостака і Валерія Кіптика. Назва VARUS — перші дві літери їхніх імен: Валерій і Руслан. EVA сьогодні — найбільша національна мережа магазинів краси і здоров'я, понад 1100 точок по всій Україні, заснована у Дніпрі у 2002-му. Шостак і Кіптик свідомо тримають низький медійний профіль — у великих рейтингах не фігурували аж до останнього часу. Тепер вони на 30-му місці нашого списку.

«Біосфера». Андрій Здесенко — власник і CEO, дніпрянин. «Фрекен Бок», Smile, Vortex, Alufix. Один із небагатьох великих дніпровських підприємців, який не евакуював бізнес під час війни, а трансформував його: купив австрійський бренд, відкрив завод в Естонії, придбав виробництво в Румунії. Виторг у 2025-му — $173 млн, амбіції — IPO у 2027-му і $1 млрд капіталізації до 2030-го. Навесні 2025-го ракетний удар знищив його логістичний склад у Дніпрі на $20 млн. Продовжив будувати. У Forbes поки не потрапив — але рухається туди з однією принциповою відмінністю від більшості: залишився в місті.

До речі — у нашому топ-30 Здесенка немає. І це показово само по собі. «Біосфера» — приватна компанія без публічного лістингу, її вартість неможливо верифікувати через біржові котирування. Forbes рахує тих, кого можна порахувати. IPO заплановане на 2027-й — після нього все зміниться. За поточними консервативними оцінками він знаходився б приблизно на 22–23 місці нашого списку — між засновниками АТБ і Ярославським. Але це вже інша історія.

«Алло». Засноване у Дніпрі у 1998 році братами Дмитром і Григорієм Деревицькими, у 2002-му до команди приєднався Максим Раскін. Понад 250 торгових точок у більш ніж 100 містах. Власники свідомо не розкривають особисті статки і не з'являються в рейтингах — але бренд залишається одним із найвпізнаваніших в Україні. І мало хто пам'ятає, що за цією вивіскою стоїть Дніпро.

«Злагода» і Комбінат «Придніпровський». Засновник Віктор Веретенніков — людина, яка ініціювала першу в Україні приватизацію трудовим колективом державного підприємства. Радянський молокозавод перетворився на «Злагоду», «Любимчик», дитяче харчування — бренди, що виховали не одне дніпровське покоління. Веретенніков пішов із життя у березні 2023-го у 82 роки. Жодного Forbes, жодних розшуків, жодних офшорів. Просто підприємець, що годував місто — і комбінат, що продовжує працювати під ракетними ударами.

Геннадій Корбан. У Forbes відсутній. Focus згадував без конкретних цифр — структура активів непрозора, бізнес розпорошений. Сім кримінальних проваджень — усі зрештою знято. Врешті-решт — позбавлення громадянства. Зараз живе за кордоном без українського паспорта. Ні в яких рейтингах.

І ось де дніпровський парадокс стає найгострішим. Місто, яке дало Україні АТБ, Сільпо, EVA, «Біосферу», ПриватБанк і непропорційно велику частку всього великого бізнесу країни — сьогодні є прифронтовим містом, що щотижня отримує ракетні удари. Більшість тих, хто тут заробив перший капітал, — давно в Лондоні, Монако або Дубаї. Хтось під вартою. Хтось без громадянства. А місто — залишилось. І продовжує працювати.

Питання «де ти залишився, коли це стало небезпечно» — це питання не тільки про мільярдерів. Це питання про те, кому насправді належить Дніпро.

І це питання — не риторичне.

Рейтинг Forbes не відповідає на нього. Він просто каже: ці люди мають багато грошей. Де саме вони їх мають — у Полтаві чи Дубаї, у Дніпрі чи Куршевелі — Forbes не уточнює. Це не його робота.

Але якщо уважно подивитись на список цілком — від Ахметова з його $7,8 млрд і зруйнованими маріупольськими заводами до Здесенка, що відбудовує склад після ракетного удару і нікуди не їде — то відповідь на питання «хто справжній український бізнесмен» проступає сама.

Не офшор у паспорті. Не резиденція в Дубаї. Не юрисдикція холдингу.

А те, де ти залишився, коли це стало небезпечно. Де твій завод, де твої робітники, де ти платиш податки — і де ти фізично перебуваєш о третій ночі, коли лунає повітряна тривога.

За цим критерієм рейтинг виглядав би геть інакше. Новинський, Жеваго, Боголюбов — за кордоном. Коломойський — під вартою. Ярославський — питання відкрите. І поруч із ними — Здесенко у Дніпрі, засновники АТБ, що не закрили жодного магазину, команда Нової Пошти, що продовжує доставляти посилки під ударами.

Це і є справжній рейтинг. Forbes його ніколи не опублікує. Але ми з вами його бачимо».