Став інвалідом, але повернувся до рідної бригади «Дике поле»

Українські воїни демонструють безмежну мужність і бажання бити ворога до останнього.

Яскравим прикладом цього є Руслан, командир відділення у 128-й Дніпровській бригаді «Дике поле».

Він пішов добровольцем на війну у лютому 2022 року. Пройшов через безліч важких боїв та операцій. Був двічі тяжко поранений. Його визнали інвалідом.

Але, незважаючи на це, Руслан повернувся до рідної бригади.

Про нього у 128 бригаді «Дике поле» розповіли:

«Після поранення отримав інвалідність ІІ групи. Але замість того, щоб залишити військо — залишився у своїй бригаді!

Руслан — командир відділення у стрілецькому батальйоні. Він один із тих, хто у лютому 2022 року прийшов добровольцем. Бадьорий, повний сил. Якби не шрам на обличчі, й не скажеш, що за його спиною чотири роки повномасштабної війни і два важкі поранення.

«Я дуже швидко зрозумів, що таке війна. 19 квітня 2022 року моїм першим бойовим завданням було витягти наших перших загиблих. Тому якщо й були якісь ілюзії щодо війни — вони зникли одразу й повністю».

Перше поранення Руслан отримав під час контрнаступу. Після зачистки лісосмуги його підрозділ потрапив під шквальний артилерійський вогонь. Тоді Руслана вдалося вчасно евакуювати. Лікування і відновлення були тривалими.

«Я тоді приїхав додому. Але в якийсь момент зрозумів: на позиціях хвилювався за родину і за дитину, а вдома переживав за побратимів. І не міг дочекатися, коли знову повернуся до них».

Друге поранення Руслан отримав у Степногірську в листопаді 2025 року — за кілька днів до свого 28-го дня народження. Роздроблений ніс, відірваний палець, перелом… Та вже за чотири місяці він знову у строю — навіть попри інвалідність.

«Син питає: навіщо? Дружина каже ще жорсткіше… А я просто не можу вдома спокійно читати новини про війну. Чим я звідти допоможу зупинити ворога? Тому я знову тут».

Фото із сторінки 128 бригади.