У Дніпровсько-Орельському заповіднику прокинулися борсуки, мохи та інша живність

Весна вступає у свої права, і все живе бурхливо реагує на сонце та тепло.

Не виняток – і живий світ Дніпровсько-Орельського природного заповідника.

Тут з радістю повідомили про пробудження борсуків після зимової сплячки, бурхливе зростання пролісків, мохів та іншої рослинності:

«Сніговий покрив зійшов, і в лісі відразу відчувається зміна: під ногами вологий ґрунт, повітря насичене водяною парою, стабільна прохолода.

Це період активної вегетації мохів.

За достатньої вологості вони швидко відновлюють тургор і стають особливо виразними — соковито-зеленими, оксамитовими на дотик. Ніби м’які подушки, що вкривають стовбури дерев.

Поки на кронах ще не з’явилося листя, саме мохи формують яскраві акценти в лісі й притягують погляд. Зараз вони — один із найпомітніших і найдинамічніших елементів ранньовесняної екосистеми.

Підсніжник складчастий. 16 лютого – 27 лютого – 2 березня.

Три світлини — і всього два тижні між ними.

А скільки змін.

Природа часто змінюється швидше, ніж ми встигаємо це помітити. Але варто лише зупинитися і подивитися уважніше — і перед нами розгортається цілий процес, маленька історія росту й пробудження.

Такі спостереження допомагають трохи відриватися від буденності.

Фіксувати. Порівнювати. Помічати деталі.

Спробуйте і ви: оберіть одну рослину або одну ділянку природи поруч із домом — і фотографуйте її регулярно. Ви здивуєтесь, наскільки цікаво спостерігати за цими, здавалося б, непомітними змінами.

А ще борсуки прокинулися!

Цю зиму ми буквально читали ліс по слідах.

Сніг випадав, танув, знову повертався — і кожен перший сніг давав нам можливість провести кількісні обліки ссавців. Саме в ці короткі «чисті» періоди ми фіксували інтенсивність пересування тварин та оцінювали їхню чисельність.

Але спостереження не обмежувалися лише методикою. Упродовж усієї зими ми стежили за тим, хто присутній на території, як тварини переміщуються, де затримуються довше, які ділянки обирають.

І ось — на останньому снігу з’являються характерні, широкі, «пальчасті» відбитки.

Борсук.

Вперше в 2026 році зафіксовано його слідову активність.

Такі сліди важко сплутати: п’ять пальців, добре помітні кігті, характерний розмір і крок».

Фото – Дніпровсько-Орельський природний заповідник.