Переніс більше ніж 14 операцій та ампутацію ноги. Історія військового, який відновлюється в реабілітаційному центрі Дніпра

Володимиру — 22 роки. Він із Миргорода, що на Полтавщині. До повномасштабного вторгнення рф закінчував навчання на технолога з виробництва та переробки продукції тваринництва. Але ще з другого курсу мріяв про інше — вступити до льотної академії й стати пілотом.

У серпні 2023 року, щойно виповнилося 19, хлопець підписав контракт із ЗСУ. Служив стрільцем на Херсонському напрямку. За перший рік не дістав жодного поранення чи контузії. Перше і остання отримав 12 грудня 2023 року.

«Ми форсували Дніпро на човнах. Вони були не дуже якісні, мотори глухли. Ми мали дістатися позиції о третій ночі, але через затримку о третій тільки вийшли на воду. Нас помітили ворожі БпЛА. Почалися скиди. Перший вибух був у воді, другий — пробив човен. Спочатку мені поранило руку, потім ногу. Ми почали викидати речі, провізію, щоб дістатися берега. Коли вже вибралися на берег, я наклав собі турнікет на руку. У той момент я вже розумів, що ситуація серйозна», — згадує військовий.

Володимир дістав подвійний перелом гомілковостопного суглоба та серйозну травму руки — перебиті нерви. Евакуації чекали вісім годин.

«Це було моє перше поранення. Я прийняв цей факт ще тоді, коли лежав у воді, що можу залишитися без руки чи без ноги. І це мене не зламало. Я одразу зрозумів, що тепер життя буде іншим, але воно триває. Я подумав: буде протез — значить, буде протез. Головне — жити далі», — додає захисник.

Володимир переніс понад 14 операцій, точної кількості вже й не пам’ятає, ампутацію ноги та дві реампутації. Зараз в реабілітаційному центрі Дніпра оговтується після останнього втручання. До цього рік ходив на протезі, але тепер потрібно виготовляти новий, адже під час операції вкоротили кістку на три сантиметри.

У Дніпрі в реабілітаційному центрі з кожним пацієнтом працює мультидисциплінарна команда: лікарі фізичної реабілітації, фізичні терапевти, ерготерапевти, логопеди й психологи. Для кожного пацієнта розробляють індивідуальну програму лікування з урахуванням його особливостей.

«Зараз ми тренуємо м’язи спини та верхнього плечового поясу, оскільки для пересування на милицях йому потрібні сильні руки. Також працюємо над мобілізацією післяопераційного рубця та проводимо компресійну терапію, щоб сформувати правильну форму кукси. Хоча пацієнт у центрі лише нещодавно, його спортивне минуле та бажання повернутися на роботу значно полегшують процес. Вірю, що він матиме хороший результат і легко пройде етап адаптації до нового протезу», — каже фізична терапевтка Поліна.

Після списання зі служби Володимир працює менеджером-консультантом. Каже, що робота нормальна, подобається. Також продовжує підтримувати звʼязок з побратимами.