Як герої ППО захищають небо над Дніпропетровщиною

Воїни протиповітряної оборони цілодобово відбивають масовані атаки ворога.

Один із таких воїнів – Віктор, командир підрозділу зенітного ракетного комплексу «Бук-М1».

Про нього та його побратимів розповіли у Повітряному командуванні «Схід»:

«Командир ЗРК “Бук-М1”: "Коли ми збили російський Су-35, то остаточно усвідомили: у цій війні вирішальне значення має маневр, маскування та здатність діяти на випередження. ”

Віктор— командир підрозділу зенітного ракетного комплексу «Бук-М1». Його шлях у війську розпочався задовго до повномасштабного вторгнення, однак саме перші дні великої війни стали моментом, коли теорія, навчання і роки підготовки перетворилися на реальну бойову систему захисту українського неба.

24 лютого 2022 року противник кинув у повітря все, що мав: винищувальну та бомбардувальну авіацію, ударні літаки, крилаті ракети. Мета була очевидна — зламати систему протиповітряної оборони, здобути панування в повітрі та відкрити шлях для наземного наступу. Через засоби зв’язку Віктор чув доповіді суміжних екіпажів про перші знищені ворожі літаки. В ті дні він і сам разом з обслугою «полював» за ворожою авіацією. Під час свого першого виїзду, на Чернігівщині, збив ворожий винищувач Су-35. Тоді зенітник остаточно усвідомив: у цій війні вирішальне значення має не лише вогнева міць, а й маневр, маскування та здатність діяти на випередження.

Надалі обслуга Віктора неодноразово відбивала масовані повітряні атаки, під час яких збили шість крилатих ракет. За успішну бойову роботу він нагороджений Орденом "За Мужність" ІІІ ступеня та іншими відомчими відзнаками. Зенітник каже, що ЗРК «Бук-М1» — це не стаціонарна система. Його перевага — у мобільності, а успіх бойової роботи залежить не лише від техніки — вирішальну роль відіграє злагоджена робота обслуги, яка веде пошук і супровід, оператори контролюють параметри цілі.

Сьогодні Віктор — наставник і лідер для особового складу свого підрозділу. Особисто навчає підлеглих, передає бойовий досвід і контролює кожен елемент роботи. Але він досі добре пам'ятає ті перші дні лютого 2022 року, коли серед інтенсивної бойової роботи, виснаженості і напруги було місце єдності і підтримці: у одному з населених пунктів місцевих мешканців зустрічали зенітників із щирою вдячністю — приносили домашню їжу, намагалися підтримати словом і справою. Для воїнів це стало потужним моральним імпульсом: вони чітко розуміли, що стоять між ворогом і мирними людьми.

Тому його мотивація незмінна — знищувати ворога і тримати українське небо під надійним захистом до повної Перемоги».