У Дніпрі вшанували пам'ять Памфіла Сеся

Наш земляк Памфіл Кирилович Сесь (1897-1992) був відомим патріотом України, письменником, керамістом, дослідником генеалогії українців.

На жаль, його ім'я у Дніпрі зараз практично забуте.

Вечір пам'яті Памфіла Сеся пройшов у Бібліотеці української діаспори імені Джона Маккейна, про що його організатори повідомили:

«У Дніпрі вшанували пам’ять Памфіла Кириловича Сеся (1897–1992) — учасника Визвольних змагань 1917–1921 років, кераміста, письменника та активного діяча української громади у Великій Британії.

Народився Памфіл Кирилович у старовинному селищі Кам’янка (в межах сучасного міста Дніпро), назва якого зустрічається на картах козацької доби. Забуту в радянський час історію його життя відновив далекий родич, дослідник генеалогії Максим Дорошенко. Він виявив документ 1776 року, де згадуються козаки на прізвище Сесь, що мешкали в Кам’янці. Батько Памфіла, Кирило Силович Сесь (1867–1939), був секретарем сільського банку, диригентом церковного хору та відомим кравцем. Заможна родина зазнала репресій і пограбування з приходом більшовиків — ці події згодом відобразилися у поезії Памфіла, зокрема у вірші «Життя-радість» (збірка «Лелеки», Лондон, 1968).

Після закінчення двокласної школи Памфіл працював на Катеринославській залізниці, служив у запасному піхотному полку в Одесі, де здобув ветеринарну й медичну підготовку. Із початком Визвольних змагань воював у лавах Армії УНР: у 1-му гайдамацькому полку отамана Сахна-Устимовича, а також у загонах отаманів Руденка та Мелашка. Брав участь у боях із білогвардійцями, махновцями й більшовиками, був поранений і потрапляв у полон.

Після встановлення радянської влади служив у Червоній армії як ветеринарний фахівець і діловод, навчався у Харківському ветеринарному інституті, але через скруту залишив навчання. У 1925–1929 роках здобув освіту в Миргородському керамічному технікумі. Працював на промислових підприємствах Дніпропетровська, зокрема керував лабораторіями вогнетривких матеріалів і «Дніпробудматеріали».

Під час німецької окупації разом із дружиною організував порцелянову майстерню на Дніпропетровщині. У 1943 році, рятуючись від можливих репресій, родина емігрувала до Румунії, згодом — до Угорщини та Німеччини. До 1948 року мешкали в таборі українських біженців у Реґенсбурзі, де Памфіл Сесь долучився до Союзу гетьманців-державників.

Після переїзду до Великої Британії активно працював у Союзі українців у Великій Британії, публікувався в «Українській думці», «Вільному шляху», журналі «Гетьман», залишаючись прихильником ідеї спадкової гетьманської монархії в Україні.

Памфіл Кирилович Сесь помер у 1992 році.

Згідно із заповітом, його прах поховано в рідній Кам’янці. У 2023 році в Дніпрі провулок Петрозаводський перейменували на честь Памфіла Сеся.

Захід відбувся в рамках краєзнавчого проєкту «Історія Старожитньої Кам’янки» на базі Бібліотека української діаспори імені Джона Маккейна завдяки організаційним зусиллям Валерія Кас’яненко, Патронатної служби 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади, за інформаційної підтримки регіонального представника Український інститут національної пам’яті у місті Дніпро.

Читали вірші Памфіла Сеся Анна Щербак та Яр Дробицкой».