Дніпровський історик та воїн розкрив секрети незвичайних позивних наших захисників

На фронті у людини замість звичного ім’я та прізвища – саме позивний.

При цьому у багатьох захисників України – досить незвичні позивні.

Секрети походження таких назв розкрив ветеран 128-ї Дніпровської бригади «Дике поле», відомий дніпровський історик Дмитро Каюк:

«Давно не писав про позивні. А тема ж цікава. Отже, про звичні (поширені) та незвичні (рідкісні) позивні.

Служив у нас в роті хлопець з кумедним, як на мене, позивним - Водопой. Я довго не міг второпати, як таке могло спасти на думку. Погодьтеся, в нашому антропогенному ландшафті поняття "водопой" вживається вкрай нечасто. Спитав. Виявляється все дуже просто. В Миколаєві є район, який в народі називають Водопоєм. Звідси й позивний у нашого миколаївського побратима.

Доволі поширений серед армійського жіноцтва позивний Лиса. У нас в роті такий позивний був у бойової медикині. Нічого лисячого в ній не було. Маю на увазі підступності чи нещирості. Мабуть, просто якась жіноча романтична настанова в голові. Спеціаліст прекрасний. Про таких кажуть, що у них «золоті руки». Сам пересвідчився. Після поранення, вже на ПТД роти (пункт тимчасової дислокації в/ч), вона деякий час робила мені перев'язки. Рану обробляла суперово. І на нуль, до речі, вона, на відміну від багатьох чоловіків, ходити не боялася.

Іноді позивні дає командир. Знаю танкіста, якого звуть Фаза. Питаю в нього, чого такий позивний? Виявляється командир дав. По службі ніякого відношення до електроенергії хлопець не має.

Якось і я був причетний до появи позивного. У березні 2022 року прислали нам на поповнення солдата. Питаю:

- Як звуть?

- Юрко. – відповідає солдат.

А треба сказати, що тоді ми вже звикли називати один одного здебільше по позивних.

- Я не ім'я, я позивний питаю.

- В мене немає.

- А який хочеш?.

- Та, - каже Юрко, - я, того, схожий на цих, як там їх, як в кіно про німців.

Дивлюся стоїть переді мною високий блондин з блакитними очима, молочно білою шкірою й неслов’янським видовженим обличчям.

- Арієць, чи що? – питаю Юрка.

- О! А! Точно! Арієць, - радісно пожвавився Юрко.

- Нарікаю тебе Арійцем, - з пафосом оголосив я.

Ось так у нас в роті з’явився Арієць. Вславився він під час літніх боїв 23-го року. Московити штурмували позицію на якій виконував бойове завдання Юрко. Шон розповідав: «Йде бій. Пі@@@ори лізуть. Я стріляю з окопу, коли позаду як заторохтить, я повертаюся, а там Арієць з двох РПК, з двох рук насипає». Добряче тоді перепало зайдам.

Ось так.

Все буде 4.5.0.

На світлині Водопой».

Фото – Дмитро Каюк.