Історія Дніпра: 30 років тому було відкрито наш метрополітен

29 грудня 1995 року тодішній Президент України Леонід Кучма перерізав червону стрічку на станції «Комунарівська», офіційно давши початок роботі нашої «підземки».

Першу лінію Дніпропетровського метрополітену будували довго навіть за мірками того часу та технологій – 15 років. Адже урочисту закладку метро провели 20 лютого 1981 року – через два місяці буде привод відзначити ще одну ювілейну дату.

Будівництво йшло важко і через важкі геологічні умови робіт, і через зміну епох, розпад СРСР, хронічну нестачу коштів у молодої України.

30 років тому, напевно, ніхто з тисяч свідків урочистої події не міг й у кошмарному сні уявити, що за наступні 30 років наше метро з шести станцій, найкоротше в Україні і одне з самих коротких у світі, не приросте жодною станцією. Адже за проектом у нашому метро повинні були обслуговувати пасажирів 4 лінії та близько 40 станцій!

Більш того, навіть зараз, через 30 років після тих подій, перспективи добудови лінії від залізничного вокзалу до історичного музею губляться у суцільній темряві та невизначеності…

Але давайте про більш приємне.

Мрії Дніпропетровська про власний метрополітен почали набувати реальних обріїв наприкінці 1970-х років. Право будувати власну «підземку» отримували міста-«мільйонники». Дніпропетровськ стрімко наближався до цієї позначки. Багато в чому сприяв початку будівництва і наш земляк, керівник СРСР Леонід Брежнєв.

Про завершення будівництва та урочисте відкриття нашого метро розповідає сайт «Дніпровського метрополітену»:

«…Попри те що, що у кінці 1982 Л.І. Брежнєва не стало, будівництво розкрутилося на повну котушку, адже холодну війну ніхто не скасовував і метро продовжувало залишатися однією з найважливіших будівель країни. Але з початком перебудови та курсу на “прискорення” будівництво метро почало поступово меркнути. Відразу ж почалися розмови про те, що будівництво затягується через неймовірну складність проходки в граніті, а ще іноді пливуни трапляються, втім, метра не буде, не чекайте і взагалі все це дурна витівка.

Незважаючи на зрив усіх планів будівництва, на початку 90-х було закладено шахтні стволи другої пускової ділянки. До повного краху країни половину нових стволів було пройдено вниз, а на майданчику вестибюля “Музейної” навіть встигли розпочати підготовку до проходки ескалаторного тунелю.

З розвалом Союзу будівництво зупинилося остаточно. Попри дуже високу готовність об’єкта (близько 90%) грошей на його добудову не було. Не було їх і на повноцінну консервацію будівництва. Череду обіцянок у стилі “можливо цього року відкриємо” автор цих рядків чудово пам’ятає. Але щороку відкриття знову переносили і про недобудований метрополітен почали ходити анекдоти. На початку 1995 року вже ніхто не вірив, що найближчими роками щось зміниться. Але на горизонті намалювався тодішній губернатор Дніпропетровської області П.І. Лазаренко. Поставивши об’єкт на чолі списку найважливіших будівництв області і якимось неймовірним чином домігшись виділення великих сум з держ. бюджету (адже в 95-му країна ще була в глибокій економічній кризі), він повернув будівництво до життя. Було поставлено амбітне, але здійсненне завдання відкрити метро до кінця року. Вперше за довгі роки було складено чіткі та жорсткі графіки виконання робіт; на багатьох ділянках працювали у три зміни. На метрополітен у буквальному значенні слова працювало все місто (і не лише). Пам’ятаю, як приїхавши на привокзальну площу в середині року, я просто не повірив у те, що відбувається: звичний зелений паркан зник, з’явилися входи в метро, ​​площа набувала початкового вигляду і тільки конструкції на місці касового залу ще довгий час залишалися не перекритими. Чим ближче був пуск, тим менше ставало скептиків і тим більше піднесений настрій був у місті.

Нарешті, 29 грудня 1995 р. о 13:33 тодішній Президент України Леонід Кучма перерізав червону стрічку на одному із входів ст. метро “Комунарівська”. Так було відкрито Дніпропетровський метрополітен. Відкриття не було надмірно помпезним і надуманим, але подія надихнула десятки тисяч дніпропетровчан та емоції від пуску були лише найпозитивнішими. Тоді здавалося, що багаторічні застої в будівництві в минулому – найскладніше ж здати першу пускову ділянку. Реальність виявилася зовсім іншою. Після неймовірної історії появи проекту і тріумфального завершення будівництва настав справді реальний застій, а діюча ділянка стала нагадувати швидше великий і дорогий атракціон, ніж серйозний транспорт…».

Повну версію статті про будівництво метро можна прочитати тут.

Відео про відкриття нашого метро можна подивитись тут.

Фото за сайту «Дніпровський метрополітен».