В Днепре прошел вечер памяти Якова Ткаченко

Наш земляк, актер театра и кино, погиб на фронте в 45 лет на самом взлете творческой карьеры…

О его судьбе и ролях Городской сайт подробно писал.

В Днепре состоялся Вечер памяти Якова Ткаченко, о чем рассказала заместитель директора Днепровского Дома искусств Валентина Слобода:

«ПАМ’ЯТІ ЯКОВА ТКАЧЕНКА

Рік без Якова, талановитого актора театру і кіно, надійного друга, людини великої внутрішньої сили, яка змінила театральну сцену на театр бойових дій і обрала шлях захисту рідної землі. Беспощадна куля снайпера обірвала його життя в грудні 2024, йому було лише 45! Він відлетів у засвіти на піку своїх творчих можливостей.

У великій залі театрального відділення мистецько-художнього фахового коледжу Дніпра, де Яків вчився свого часу професії, зібрались друзі, викладачі, студенти, щоб віддати шану Героєві.

Творчий шлях Якова Ткаченка - це ціла галерея різних характерів, у яких не було фальші. Його сценічний шлях почався в аматорському народному театрі «Чародій». В театральному училищі, де загартувався його характер, народився його стиль безкомпромісності та відповідальності. Вже будучи досвідченим актором здобув фах режисера драми в Київському університеті театру і кіно ім. Карпенка-Карого.

Говорили про нього як про актора, дивились на фото створених образів Яковом у виставах та кіно, згадували його розповіді. Але важливим був не перелік ролей, а його ставлення до роботи, бо він не «грав», не «виконував ролі», він проживав життя своїх героїв. Це підкреслювали у своїх виступах актор-воїн, підполковник Національної гвардії України Андрій Карпенко, який вчився разом в театральному, дружина і колега по сцені в театрі «Чародій» Катерина Дробот, кінознавиця Валентина Слобода.

Яків не належав до тих акторів, що прагнуть слави і звань, він у всьому шукав сенс. Кінематограф відкрив його великий потенціал. Зіграні ним опришок Іван Сабат, отаман кріпаків Богдан Чуба стали образами нескореності, мужності та сили, в них він продемонстрував неймовірну харизму та високу планку професіоналізму.

Про нього написано нарис в книзі «Митці Дніпра, обпалені війною», знято вже 2 фільми, направлено звернення кіноспільноти НСКУ та театральних діячів до міської ради з пропозицією присвоїти безіменному скверу біля його місця проживання ім’я Якова Ткаченка. Про фільм «Яків Ткаченко. Тільки куля…» розповідала авторка, режисерка Олександра Тронь. Присутні дивились на екран, бачили його очі й розуміли як треба цінувати правду життя.

ЯКІВ залишив нам свої ролі як заповіт: БУТИ СПРАВЖНІМИ, БУТИ ВІДВАЖНИМИ І НІКОЛИ НЕ ЗРАДЖУВАТИ! ВІН НЕ ГРАВ ГЕРОЯ НА ЕКРАНІ -ВІН СТАВ НИМ В РЕАЛЬНОСТІ!

ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!».

Фото – Валентина Слобода.