По Дніпру потекла Ріка пам'яті

Виставка «Дніпро. Ріка пам'яті» відкрилася у Центрі сучасної культури Дніпра.

Ця виставка пропонує кожному відвідувачу провести діалог зі своїм минулим – щоб краще розуміти майбутнє.

Про незвичайну виставку її організатори розповіли:

«Запрошуємо вас на виставку «Дніпро. Ріка пам’яті», яка в Експериментальній студії DCCC триватиме до 23 грудня 2025 року.

За два місяці учасниці освітньої програми для молоді «Галерейна Лаба» розібрали виставковий проєкт на складові і врешті створили власний на базі колекції галереї Артсвіт. Провідною темою стала памʼять як інструмент свідомої побудови уявлення про самих себе, засобу збереження цієї візії для майбутнього, а також ріка, що є не лише свідком, а й учасницею усіх подій.

Спокійні води тихо, монотонно, вбирають спогади в свою блакить для подальшого збереження. Багато бачила ця ріка і багато ще побачить. Індустріалізація та війна залишили сильний відбиток: ріка міліє, забруднюється, повністю зник річний транспорт та й не побачити вже нічне відображення вогнів міста чи феєрверки у стрімкому Дніпрі.

Іноді лячно думати про те, що нас чекає в майбутньому, тож ми часто повертаємося до спогадів. У такі моменти почуття ностальгії охоплює нас з голови до ніг, але в пам'яті з'являються й темні плями: виринають незручні чи травматичні спогади. Їх не змити водою, але можна переосмислити, аби вони не керували життям, не отруювали його наче пліснява, яку можна і треба лікувати, реставруючи спогади заради майбутнього.

Виставка пропонує провести діалог з минулим: не стерти складні сторінки історії, не очистити її від болю, а перетворити його на знання. Справжнє зцілення пам’яті можливе лише тоді, коли ми дозволяємо собі бачити її повністю — з важкими періодами, незручними спогадами, сумнівами і втратами. Вони стають ресурсом: допомагають зрозуміти механізми насильства, помилок, руйнувань — і дають можливість діяти інакше.

Природа поступово заліковує рани. Місто живе й дихає, і ріка дихає із ним в такт. Як з мʼяким припливом Дніпро відкриває для нас свою давню памʼять, оповідаючи історію минулих поколінь. Ріка повертає нам наші спогади як дощову воду, і колись в майбутньому вона неодмінно зробить це знову, розділивши наші радості та печалі. З новими течіями та з новими нами».