Дві «швидкі», сотні зборів і один гараж: історія фонду «Тримаймося разом»

У Дніпрі є місця, про які знають одиниці. Вони не мають вивісок, офісів чи великих складів. Це невеличкий гараж, кілька стелажів, коробки з теплим одягом, продуктами, тактичними аптечками й листами від дітей. Саме звідси відправляється допомога на передову для десятків підрозділів Сил оборони. Так працює благодійний фонд «Тримаймося разом», який створили дівчата, мами, студентки та дружини військових.

Усі вони до 24 лютого не мали жодного відношення до волонтерства. Але саме в цей день кожна з них отримала свій особистий наказ — тримати тил. Про це розповідає “Наше місто”.

«Тримай мій тил». З цього почався фонд

Співзасновниця фонду Аріна Чабан згадує, як особисте горе та слова з фронту змінили все її життя: «22-го числа загинула наша собака на фронті. А 24-го зранку чоловік подзвонив і дуже кричав: “Тримай мій тил”. Вони не знали, чи є тут Україна, чи є їм куди відходити. Єдине, що я тоді придумала, — допомагати фронту».

Арінин чоловік Станіслав служить із 2012 року. З перших днів повномасштабної війни він знову повернувся на передову, а нині командує підрозділом ППО, що знищує дрони типу «Ждун». Спершу дівчина приносила допомогу до шпиталю, потім — на інші точки потреб. Але масштаби росли дуже швидко.

«У день могло їхати 5–6 машин у різні напрямки. Усе потрібно завантажити, зв’язати водіїв із військовими, супроводжувати по телефону. За кожного хвилюєшся — чи доїде, чи повернеться. Тому ми зрозуміли, що маємо обрати один напрямок — фронт», — каже Аріна.

Через рік волонтерки офіційно оформили фонд — щоб працювати прозоро і співпрацювати з партнерами за кордоном.

Команда, що зібралася сама собою

Перший «офіс» волонтерів був у міській бібліотеці. Люди проходили повз, бачили коробки й роботу — та просто приєднувалися. Так до команди прийшла Дар’я Семенченко, нині співзасновниця фонду: «На другий день вторгнення я прийшла до шпиталю з речами. Побачила активний рух. Мене запитали, чи хочу допомогти — і з того часу я приходжу».

Дар’я не лише волонтерка фонду. З 2022 року вона допомагає команді «На щиті» евакуювати поранених і загиблих військових із Донецького напрямку.

«Стояти осторонь я не можу. Це моя робота для країни», — говорить вона.

Сьогодні фонд працює офіційно. Але після того, як попереднє приміщення забрали під потреби міста, волонтерки перенесли роботу в гараж. Тож яку допомогу зараз надають волонтерки та як їх фонд співпрацює з іншими країна світу заради потреб військових — дивіться далі у сюжеті: