Бокс, благодійні турніри та щира турбота: історія маріупольця, який у Дніпрі підтримує дітей-переселенців

Історія молодого тренера Марка Шумакера — хлопця з Маріуполя, який після втрати дому та трирічного полону батька зумів створити у Дніпрі безпечний та підтримуючий простір для дітей. У його спортивній секції займаються і місцеві діти, і ті, хто пережив війну та вимушений переїзд.

Марк допомагає малечі не лише тренуваннями — він купує їм екіпірування, підтримує родини, організовує благодійні турніри та передає зібрані кошти дітям-переселенцям, пише «Наше місто».

Марк Шумакер народився та виріс у Маріуполі. Любов до боксу йому привив батько — Віталій Шумакер, який свого часу професійно займався цим видом спорту. Спорт став для хлопця не просто захопленням, а частиною сімейної історії, яка згодом допомогла йому вистояти під час війни.

На початку повномасштабного вторгнення його батько став на захист рідного міста та опинився в облозі на металургійному комбінаті «Азовсталь». 8 квітня 2022 року він потрапив до російського полону з пораненням. Напередодні цьому Марк отримав від нього останній дзвінок по спецзв’язку. Саме тоді хлопець дав обіцянку: не полишати спорт та захищати свою сім’ю — маму й молодшого брата.

Обіцянку він виконав. Уже понад три роки родина Шумакерів живе в Дніпрі. Тут Марк став тренером, почав навчати дітей і вибудовувати те, що сьогодні можна назвати маленькою спільнотою підтримки. У спортзалі Марка завжди жваво. Тут займаються і місцеві хлопці й дівчата, і багато дітей-переселенців із Маріуполя, Харкова, Донеччини.

«Дитяча група з боксу в нас понеділок, середа, п’ятниця на 17:30. А 18:30 — це вже доросла група. У діток тут бокс, кікбоксинг за їхнім бажанням. Діточки приходять: хочуть бокс — хочуть кікбоксинг. І ми вже вирішуємо», — розповідає Марк.

Для багатьох дітей цей зал стає місцем сили, де вони можуть забути про страхи, тривоги й пережиті втрати. А Марк — людина, якій вони довіряють. Він не просто тренер — він наставник і старший брат. Він слухає шкільні історії, допомагає з домашніми завданнями, пояснює, як поводитися у складних ситуаціях.

Марк добре знає, через що проходять переселенці. Він сам пережив життя в шелтері після втрати дому. Тому щиро й віддано опікується дітьми, у яких сьогодні найважче становище.

«Я дуже полюбляю дітей. Я бачив, як поводилися з діточками у Маріуполі, у шелтерах. Я знаю, що деякі родини не можуть платити за заняття, у них великі труднощі. Є діточки, у яких немає батьків. Хочеться, щоб вони росли нормальними людьми, щоб у них усе було добре», — пояснює боксер.

Одним із його вихованців є хлопчик Микита — переселенець із Донеччини, який жив у шелтері.

«У нас хлопчик Микита — він жив у шелтері. Ми йому допомагали: я купляв і перчатки, і боксерки. Возив його до Києва, знайомив… Він живе з мамою, мама інвалід. Він сам із Донецька. Ми допомагаємо пацанам, чим можемо», — згадує Марк.

Для тих дітей, чиї родини не можуть оплачувати тренування, Марк робить заняття безкоштовними. Часто купує дітям форму, захист, взуття, а інколи — просто смаколики чи необхідні речі. Зокрема, тренер організовує благодійні турніри. Останній проходив на честь оборонців «Азовсталі». Участь взяли близько ста спортсменів — і дорослих, і дітей.

«Я сам з Маріуполя. Я розумію, що таке життя в шелтері, коли немає грошей, коли немає їжі… Коли ти сам хочеш їсти, а у тебе родина. Якщо є можливість — я допомагаю дітям. Інколи ми робимо турніри. Гроші з турнірів ідуть переселенцям. Наприклад, був турнір з боксу — і гроші з учасників пішли на діток. Я приїжджаю у шелтер і віддаю на малесеньких, на їжу, на потрібні речі», — зізнається маріуполець.

На тому турнірі вдалося зібрати понад 40 тисяч гривень. Усі кошти передали дітям, які живуть у шелтерах.

24 травня цього року, у свій день народження, Марк отримав найважливіший дзвінок у житті: батька обміняли після більш ніж трьох років російського полону. Тато був приємно здивований досягненнями сина. Побачив, якого масштабу справу створив Марк у Дніпрі — як навчає дітей, допомагає переселенцям, влаштовує турніри, збирає кошти на допомогу малечі. Хлопець каже: у наш час дітям потрібні дві речі — увага та любов. Він намагається давати це кожному, хто переступає поріг його спортивного залу.