В Днепре не стало талантливого ученого, педагога, патриота Украины

На 91-м году жизни скончался доктор филологических наук, профессор ДНУ имени Гончара Анатолий Михайлович Поповский, который прививал любовь к украинскому слову многим поколениям выпускников университета.

Совсем недавно, 29 октября, Учителя поздравляли с 90-летием. И вот спустя всего несколько дней его не стало…

По этому поводу скорбят многие представители культуры Днепра. Об Анатолии Михайловиче такими воспоминаниями поделились в Днепровском Доме искусств:

«ПРОЩАЙ, УЧИТЕЛЮ!

Ранок приніс дуже сумну звістку: помер АНАТОЛІЙ МИХАЙЛОВИЧ ПОПОВСЬКИЙ. Стискає душу непрошений жаль! НАШ УЧИТЕЛЬ, викладач для багатьох студентів-філологів десятків випусків університету, український мовознавець, доктор філологічних наук, професор. Навчав нас в університеті ім. Олеся Гончара і майбутніх охоронців правопорядку в державному університеті внутрішніх справ.

Бракує слів, щоб передати свій розпач, висловити співчуття з приводу смерті цієї прекрасної людини, котра заслуговує на найкращі слова поваги та шани. Пішов з життя наш мудрий вчитель, який не тільки розповідав нам про мовні закони, про неповторну красу нашої солов'їної, про вчених, які плекали мову як цінний скарб, про словники. Він своїми діями та вчинками, своїм розумом виховав не одне покоління студентів, що стали старанними шкільними учителями, кандидатами філологічних наук, які несуть в житті його настанови.

Хтось із великих сказав:

«Коли помирає людина, світ стає біднішим, бо втрачає те, чим вона жила, як сприймала все, що її оточувало, якою багатою і щедрою була її душа, сутність».

Якою ж великою, щедрою і доброю була його ДУША! І сьогодні нам важко збагнути цю втрату, ще важче прийняти її! Анатолій Михайлович був відритим і щедрим на спілкування, цю розкіш бесід він дарував усім. Багато писав сам (є автором понад 850 публікацій!), допомагав рецензіями молодим науковцям, авторам поетичних збірок, радо приймав запрошення завітати на поетичні вечори, на вечори пам'яті і спогади про знаних письменників. Скільки ми провели їх разом в нашому Будинку мистецтв! Чотири роки тому знайшов час і видав першу власну поетичну збірку. 29 жовтня ми вітали його з 90-річчям , а він знаходив у відповідь кожному слова побажання і дружньої настанови.

Його життя було сповнене тепла, турботи про людей та добрих справ. Він завжди знаходив слова підтримки.

ПРОЩАЙ, УЧИТЕЛЮ! Ми будемо пам’ятати Вашу добру посмішку, теплий погляд очей, мудрі поради та величезну любов до життя».