Люди Дніпра: Петро Капшученко, який здобув всесвітню славу за океаном

110 років тому народився наш земляк, скульптор, графік, декоратор, громадський діяч Петро Капшученко.

Він – автор понад 7000 мініатюрних скульптур з теракоти, бронзи, порцеляни, дерева. У його творчості переважає тематика козацького та народного побуту, простих українців. Найвідомішими і важливішими його великими роботами є пам'ятники митрополиту Василю Липківському та княгині Ользі в "українському пантеоні" у Саут-Баунд-Бруці (Нью-Джерсі, США).

Так, саме за океаном розкрився талант нашого земляка, який народився 110 років тому у селищі Сухачівка (зараз – околиця міста Дніпро), навчався у нашому місті, працював декоратором у міських театрах.

А далі його доля зробила крутий поворот.

Про долю нашого земляка нагадала Diaspora.ua:

«110 років тому народився ПЕТРО КАПШУЧЕНКО (27 вересня 1915, с. Сухачівка на Катеринославщині (тепер - околиця Дніпра) - 17 листопада 2006, Трентон, Нью-Джерсі, США) - український скульптор, графік, декоратор та громадський діяч, відомий також як ПЕДРО ЕНКО.

Автор понад 7000 мініатюрних скульптур з теракоти, бронзи, порцеляни, дерева. Переважає тематика козацького та народного побуту, простих українців (козаки, бандуристи, гуцули, рільники, рибалки), Голодомору 1932-1933 рр.(«Колосків шукачі», «Незабутні роки», «Забрали все», «Голодом змучені» та інші), життю в Аргентині («Гірські мотиви Аргентини», «В степах Аргентини», «Гаучо» та ін). Найвідомішими і наважливішими його великими роботами є пам'ятники митрополиту Василю Липківському та княгині Ользі в "українському пантеоні" у Саут-Баунд-Бруці (Нью-Джерсі, США).

Уже навчаючись у художньому училищі в Дніпропетровську у 1930-х рр., одночасно працював декоратором у міських театрах.

Друга світова війна застала його у Тернополі, де він працював у театрі. Разом з дружиною П.Капшученка вивезли на примусові роботи до Німеччини.

В 1945-1949 рр. жив в таборі для переміщених осіб в Реґенсбурзі (Баварія), де діяв потужний український громадський і культурний осередок. Як художник він брав участь у декоруванні мистецьких заходів, що проводились у таборі, та як член української спілки образотворчого мистецтва, брав участь у виставках 1947 і 1948 років. Одна з його найвідоміших скульптурних робіт того часу - «Непокора» (1947 рік). Оформлював обкладинки до книжок Адріана Кащенка, Михайла Старицького та інших.

З 1949 до 1963 рр. Петро Капшученко жив у Аргентині, у Буенос-Айресі, де працював вантажником та на фабриці кришталю. Створив низку оригінальних скульптурних композицій з теракоти і кераміки. Згодом митець став відомим в Аргентині як Педро Енко (Pedro Enko) та був вшанований нагородами, зокрема у травні 1961 року за мистецькі досягнення та «благородну допомогу у піднесенні аргентинської культури» був обраний почесним членом Вільного гуманітарного університету в Буенос-Айресі, а також запрошений викладати різьблення.

У 1963 року на запрошення професора Петра Мегика, засновника та керівника Української мистецької студії, переїхав до США, мешкав у Філадельфії, викладав скульптуру та кераміку в Студії. Був членом Головної Управи, Контрольної Комісії Об'єднання митців-українців в Америці (ОМУА). Брав участь у виставках, які проводило об'єднання та проводив персональні виставки в багатьох галереях країни, отримував престижні мистецькі відзнаки.

Серед найважливіших творів, створених митцем в США - пам'ятники митрополитові Василю (Липківському) (відкритий 23 жовтня 1983 року) та Великій княгині київській Ользі (відкритий і освячений 16 серпня 1987 року) в українському церковно-меморіальному комплексі св. Андрія Первозваного в Саут-Баунд-Бруці (Нью-Джерсі), а також скульптурних портретів Івана Мазепи та Тараса Шевченка. 2005 року Музею гетьманства в Києві скульптор передав бронзове погруддя Івана Мазепи, яке він створив у дарунок киянам.

Митець відійшов у засвіти 17 листопада 2006 року у своєму будинку в Трентоні (Нью-Джерсі), в якому він довгі роки жив і творив. Похований на українському цвинтарі св. Андрія Первозваного в Саут-Баунд-Бруці (Нью-Джерсі).

Тішить, що ще за життя Петра Капшученка, від 1991 року його творчість повертається в Україну. В Києві було проведено три персональні виставки скульптора, а також у Дніпрі. Його твори є в колекціях низки українських музеїв: Національному музеї Тараса Шевченка в Києві, Шевченківському національному заповідник у Каневі, Національному художньому музеї України, Національному музеї літератури України, Дніпровському художньому музеї, Дніпровському історичниому музеї імені Дмитра Яворницького, Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України та інших».

Ілюстрації з сайту Diaspora.ua.