«Мотивація — моя сім’я»: історія Владислава, який у 23 роки став заступником командира підрозділу танкового батальйону

У 23 роки став заступником командира підрозділу танкового батальйону. Владислав долучився до 25 окремої повітрянодесантної бригади у 2023 році, після базової військової підготовки став навідником та вже незабаром його призначили заступником командира.

Про відмінність тактики РФ на різних ділянках фронту та обстріли його екіпажу — читайте у матеріалі Суспільного.

Владислав розповідає: до війська долучився у лютому 2023 року. У свою частину, каже, потрапив у квітні.

"Я ще на початку повномасштабної війни хотів піти, але я не проходив строкову службу, то тоді мені відмовили. Через рік я пішов і підписав контракт. По розподілу командир підрозділу був, і він вирішив декілька чоловіків відправити вчитися на танкіста, і мене забрала 25 бригада", — каже він.

За словами військового, до керівної посади його готували заздалегідь.

"Я, коли їздив навідником, мені там давали можливість трішечки керувати екіпажем, щоб я мав розуміння, як це все робиться. Перший мій виїзд за командира був на закриті позиції", — розповідає Владислав.

Військовий на танку. 25 окрема повітрянодесантна бригада

Він розповідає: з Харківського напрямку його перевели на Покровський. Тут, каже, підрозділ чи не вперше зіткнувся з атаками російських FPV-дронів.

"Ми, коли заїхали на цей напрямок (Покровський — ред.), то вперше почули про FPV, що вони взагалі існують. До того ми були на Харківському напрямку, біля Борової, — то там про FPV ми взагалі не чули. Тільки ми заїхали сюди — у нас у перший же день був пошкоджений танк від FPV", — каже Владислав.

Через атаки дронів за декілька тижнів були знищені три автівки, каже армієць.

"Це так хлопці заїжджали на позиції, вивозили дрончиком на той момент нашого підрозділу. І також разом із цим знищені у нас і РЕБ. Зараз у нас є тільки одна машина, яка нормально виконує свою бойову задачу. На цей час ми просто збираємо пів мільйона, вже назбирали своїми силами майже 200 тисяч. Це без допомоги якихось там волонтерів, а саме репостами знайомих, друзів і так далі", — розповів чоловік.

Чоловік розповідає: й далі працювати його мотивує родина та близькі.

"Мотивація для мене — це моя сім’я, мої знайомі, родичі, а також те, що це моя держава. Здобути українську державу або загинути у боротьбі за неї. Я нагуляюся після війни. Інколи час від часу ти посидиш і думаєш, що якби не війна, я міг би так само гуляти, як і всі. Але ти розумієш, що ти маєш бути тут", — розповідає він.