Повелительница дронов «Малибу»

Городской сайт продолжает знакомить с судьбами наших героев-земляков, которые сражаются за независимость Украины.

Среди таких героев – много женщин.

Одна из них – оператор БПЛА 25-й отдельной воздушно-десантной Сичеславской бригады Яна с позывным «Малибу».

О судьбе героической девушки в 25 бригаде рассказали:

«Вона могла залишитися в безпеці. Але обрала найнебезпечнішу роботу на фронті.

Вона вчилася керувати дронами, коли земля під ногами тремтіла від вибухів. Витягувала кошенят під час навчань і побратимів з палаючої машини під час бою. Її історія — про відвагу, біль і ту особливу довіру, яку розуміють лише ті, хто воює пліч-о-пліч.

Чому “Малібу”?

- Це ще з учебки. У всіх уже були позивні, а в мене – ні. Зима, палатки, темно. Біля нас крутилося кошенятко. Я хвилювалась, що хтось із здорових мужиків ненароком наступить на нього. Побігла з ліхтариком рятувати — і хтось жартома кинув: “Рятувальниця Малібу”. Так і прилипло.

До війни я працювала в Словаччині, на заводі. Коли почалося повномасштабне, одразу хотіла йти служити, але тоді для жінок були вакансії або кухарів, або медиків. Це не про мене. У 2023-му набрали в 25-ту бригаду. Я знала — десантні війська, навчання непросте. Але хотілося на бойову посаду, і особливо — на дрони. Бо розуміла, що вони іноді можуть бути ефективнішими за кулемет.

Рік бойових дій. Покровський напрямок, Авдіївка. Грязюка по коліно, обстріли, позиції без накатів… А ще — коли під дощем півгодини чекаєш, щоб поміняти батарею дрону, і не можеш вийти через щільний вогонь.

Поранення

Тоді була ротація, ми стояли біля Новопавлівки. Почула звук FPV-дрона, але поряд була машина з працюючим РЕБом, вони мене б не почули. Ми вже помінялися й рушили, коли ще один FPV — цього разу на оптоволокні — влучив просто зліва від мене. Кумулятивна струя пройшла між мною та водієм, пробила коробку передач. Машина втратила гальма, врізалася в плиту, загорілася. У салоні горіли залишки дрона, вони плавилися прямо на моїй нозі.

Хлопець поруч вискочив, а мої двері заклинило. Я кричала не від болю, а від шоку. Вибралась через водійське місце. Побратими з іншої бригади витягли нас і відвезли в безпечніше місце. Тільки в Покровську зрозуміла, що поранена в ногу. Обличчя пекло так, ніби горіло зсередини. Нам страшенно пощастило: кумулятив пройшов поміж усіма, хоча він призначений, щоб пропалювати броню. Могло бути набагато гірше.

Іншим разом ми збирали позицію для переміщення. Над нами завис дрон — розумію, що це коригування. За хвилину летить FPV. Ховаємось у посадці. Потім ще один. І ще. Чотири дрони за раз. Летіли настільки близько, що ми перебігали по 10 метрів, зупинялись, слухали… Тільки так і дійшли. Щойно зайшли в посадку — по ній теж почало прилітати.

Побратими — це довіра.

Коли ніхто не панікує, коли прикривають, коли витягують з палаючої машини, коли йдеш під коригувальним дроном і знаєш — ти не одна. Це і є сила.

Яна могла залишитися тією, що просто любить котиків. Але стала тією, хто рятує життя під обстрілами. І ми назавжди вдячні таким, як вона».

Фото 25 бригады.