«Нинішні спроби передатування Дніпра – не лише смішні, а й злочинні»

Відомий дніпровський історик, творець єдиного в Україні Музею Хреста Віктор Векленко поділився своїм поглядом на нову хвилю обговорення дати заснування нашого міста.

Спроби «зістарити» Дніпро точаться давно. У тому числі – і в прагненні відхреститися від імперської дати заснування Катеринослава у 1776 році.

Останнім часом цей процес значно активізувався. У міськраді активно працює група з передатування Дніпра, про що розповідав Міський сайт. Один із головних векторів зусиль – «прив'язати» історію народження міста до Новобогородицької фортеці та легендарного містечка Самар.

Відомий історик та творець Музею Хреста Віктор Векленко також вважає, що Дніпро має дистанціюватися від імперської дати. Наше місто – набагато давнє. Його коріння треба шукати у стародавніх поселеннях, що були на території сучасного Дніпра.

Але нинішній зусилля робочої групи з передатування міста він вважає «не лише смішними, а й злочинними».

Ось що Віктор Векленко про це пише:

«Про передатування Дніпра.

Нещодавно наша міська влада вирішила знову приділити увагу передатуванню міста. Це дійсно важливе питання, для чергової спроби вирішення якого заступник міського голови Андрій Денисенко зібрав робочу групу. Наскільки ця група є експертною – тема відкрита, але подивимось на те, що вже оголошується.

На території м. Дніпро є велика кількість поселень козацької доби, які виникли задовго до заснування чи перенесення Катеринослава, але майже всі вони виникли за часів Нової Січі. Винятками є Новий Кодак, Новобогородицька фортеця (Богородичне) і Кам’янка Лівобережна. І тривалий час саме Новий Кодак вважався основою для майбутнього мегаполісу на берегах Дніпра.

Проте публікація краєзнавчого нарису Володимира Бінкевича і Вадима Камеко, здійснені за допомогою металодетектора знахідки Володимира Шалобудова, розвідки і розкопки дослідників ДНУ ім. О.Гончара привернули увагу істориків до околиць сел. Шевченка на березі Самари, де у 1688 році була заснована Новобогородицька фортеця. Внаслідок некритичного ставлення до джерел та певної обмеженості в розумінні реальної тогочасної ситуації в регіоні було зроблено висновки про існування на тому місці козацького поселення Самарь XVI-XVII століть. І ця теза активно популяризовувалася впродовж тривалого часу.

Що ми маємо зараз.

Знову торгівельні пломби 1620-х років, які є випадковими знахідками при повній відсутності культурного шару тих часів. Знову карта Ваповського на якій позначене без підпису ймовірне місцерозташування тимчасового військового табору кримського хана Мехмед І Ґерая під час його походу на Москву у 1521 р. (нижче по Дніпро позначений Іслам-Кермен з підписом). Тобто ми маємо таку собі суміш дуже примарних аргументів, які нічим не підтверджуються.

І про химерність археологічних свідчень, і про хибність теорії «міста трьох фортець» було зроблено ґрунтовну розвідку «Археологічне закриття козацької Самарі» https://chtyvo.org.ua/.../Arkheolohichne_zakryttia.../

Про карту Ваповського і велику кількість сумнівних тверджень в концепції «міста трьох переправ» - «Козацькі витоки Дніпра: міфи і реальність»

https://insula.in.ua/.../%D0%92%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B5...

Проте, на превеликий жаль, адепти ідеї «козацької Самарі» XVI століття чують тільки себе.

При цьому з 2008 року, після виходу «Палімсесту», жодного документального свідчення існування «козацької Самарі» не було знайдено і оприлюднено. Можливо і не шукали. Мало того, ми маємо ситуацію, коли відбувається маніпуляція з назвами. Тобто гіпотетична «Самарь» мала існувати десь в 1520-х – 1680-х роках, містечко Стара Самара існувало з кінця 1730-х до кінця XVIІІ століття, але нам пропонують мішанку першого з другим, ніби як грішного з праведним.

Показати яскраві картинки і нібито археологічні знахідки, здійснити експресивні виступи – це все, безумовно, гарно. Ідеологічна необхідність «відгрібатися» від імперської історії безумовна.

Але існує життєва потреба історичної правди, якою б незручною вона не була. Нажаль, скоріш за все, ми матимемо справу з черговим нав’язаним фейком, подібним до новітнього логотипу міста, яким підміняють міський герб всюди, де тільки можна (і де не можна).

Що ж треба робити насамперед?

Перш за все потрібні дослідження. В польських архівах, передусім. І потрібні дослідники. Деякі відповіді в наукових статтях, посилання на які в тексті. Повністю відірватися від імперської історії ми не в змозі, але ми в змозі виставити правильні наголоси.

Існуючі ж фантазії не тільки смішні, але і злочинні, бо спотворюють історичну правду».

Ілюстрації зі сторінки Віктора Векленка.