Традиції крізь війну: переселенка з Бахмута відроджує народне мистецтво у Дніпрі

У Дніпрі, в музеї «Літературне Придніпров’я», переселенка з Бахмута Світлана Кравченко продовжує свою справу життя — збереження та популяризацію народного мистецтва Донеччини. Засновниця творчої майстерні «Бахмутський Оберіг» після втрати дому й переїзду з рідного міста об’єднала громаду майстринь-переселенок, щоб разом створювати унікальні сувеніри та відтворювати традиційний український одяг.

Її вироби вже побували у Польщі, Німеччині, Італії та США. А нині представлені у проєкті «Діалог», що знайомить відвідувачів із мистецтвом художнього ткацтва та культурною спадщиною різних регіонів України, пише «Наше місто».

Світлана Кравченко — членкиня Національної спілки народних майстрів України, засновниця та керівниця творчої майстерні «Бахмутський Оберіг». До повномасштабного вторгнення вона жила у Бахмуті, де понад 15 років разом із колегами відроджувала й популяризувала українські традиції. Майстерня організовувала виставки, займалася виготовленням народних ляльок, реконструкцією автентичного одягу Донеччини та створенням унікальних сувенірів. Її життя нерозривно пов’язане з народним мистецтвом, яке вона називає своєю місією.

«Творчість — це взагалі про моє життя. У 2005 році ми заснували творчу майстерню Бахмутський Оберіг, спочатку просто допомагали одна одній вижити. Потім я зацікавилася народною лялькою, а далі — українським національним одягом. Ми проводили виставки, які надихали дітей і дорослих пишатися тим, що вони українці», — згадує Світлана.

У 2014 році в Бахмут прийшла війна. Світлана разом з іншими майстринями створила громадську організацію «Бахмут Український» та навіть під час окупації проводила культурні ініціативи, що підтримували українську ідентичність.

Особливим моментом стала передача військовим вишитої сорочки, знайденої в селі Парасковіївка. Цей випадок надихнув мисткиню почати збирати колекцію народного одягу Донеччини та відтворювати строї зі старовинних світлин.

«У 2016-му ми провели перший в області показ українських строїв просто на площі міста. Це було надзвичайно — 52 учасники в родинних сорочках, з оригінальними елементами та реконструкціями. Ми хотіли показати, що Бахмут — українське місто», — розповідає вона.

У 2022-му, коли здавалося, що життя налагоджується і туристичний сезон ось-ось почнеться, війна знову прийшла в місто. У серпні Світлана була змушена виїхати. Її будинок, у якому мешкала родина з 1922 року, було зруйновано у 2023-му.

«У нас зберігалося багато родинних фото, сорочок, документів. Я навіть не уявляла, що це стане основою моєї нинішньої колекції», — говорить майстриня.

Попри біль втрат, у Дніпрі вона відродила свою творчу діяльність. Разом із колективом із восьми майстрів «Бахмутський Оберіг» створює унікальні сувеніри — від гаманів та ляльок до рушників і скатертин з орнаментами. Їхні роботи вже побували у Польщі, Німеччині, Італії, США, а також у музеї Марії Примаченко в Нью-Йорку.

Нині у музеї «Літературне Придніпров’я» триває її творчий проєкт. Перша виставка — «Діалог» — об’єднує гобелени мисткинь із Харкова та Львова, виконані в техніці художнього ткацтва.

«Тут можна побачити і традиційні українські символи — соняшники, птахів, дерево життя, і філософські композиції про життєвий шлях жінки. Це не просто техніка — це художній вислів», — пояснює Світлана.

Виставка триватиме до кінця місяця, після чого у залі з’являться нові роботи майстринь «Бахмутського Оберегу». Світлана зізнається — поки вона творить, Бахмут для неї залишається не лише на карті, а й у серці.

«Мої руки працюють у Дніпрі, але душа все одно у рідному місті. Кожен мій виріб — це частинка пам’яті про Бахмут, про Донеччину, про Україну, яка була і буде», — каже вона.