Он вынужден был застрелить своего побратима…

На передовой с нашими воинами происходят такие страшные истории, которые невозможно даже представить.

Один из таких воинов, Николай, сейчас проходит длительную и трудную психологическую реабилитацию в Днепропетровской областной клинической больнице имени Мечникова. Война разорвала его психику напополам.

О его трагической истории рассказал генеральный директор этой больницы Сергей Рыженко:

«Війна розірвала психіку Миколи навпіл.

Микола одержав освіту за фахом "технолог".

18 років працював майстром.

Його батько пішов з родини, коли хлопцю виповнився місяць від народження.

На початку 2025 р. мобілізований до лав ЗСУ.

Кулеметник.

Так стало, що попав в оточення.

Їхня позиція була захоплена.

За вимогою росіян, під дулом автомата, був змушений дострелити свого пораненого побратима пострілом у голову.

Після смерті товариша, йому кинули, як собаці, їжу, яку примусили їсти серед полеглих побратимів.

Микола відчув неконтрольовану "животную тревогу" - з його слів.

Попросився до туалету, що викликало сміх.

В цей час розпачу вдалося вхопити зброю у противника, вдарити одного з російських солдат, іншого застрелити.

Тікаючи, виходив дуже довго з позиції.

Після пережитої події перестав спати.

Під час закривання очей, спливав однаковий сюжет — це обличчя побратима з відкритим ротом та очима.

Втратив апетит.

Почалося порушення мови.

Весь цей час чує голос побратима, який змінюється на дитячий, благаючи про пощаду.

Кожної ночі втрачає зв’язок з реальністю.

Біль, оніміння в різних частинах тіла, де були легкі поранення.

Перед засипанням зараз бачить обличчя загиблих побратимів і їх очі.

Микола відмічає, що він віруюча людина, але йому довелося багато чого робити не за законом Божим…

Ім’я змінено. Все інше - зі слів пацієнта».

Фото со страницы Сергея Рыженко.