Хірург Іван «Мовчун» на фронті – з першого дня війни

Міський сайт продовжує знайомити з долями героїв підрозділів ТРО нашої області.

І сьогодні наша розповідь – про щелепно-лицевий хірург Івана з позивним «Мовчун».

Він бореться з ворогами у лавах 108-ї бригади ТРО, де про нього розповіли:

«Іван «Мовчун» у цивільному житті - щелепно-лицьовий хірург з Кам'янського, що на Дніпропетровщині, з перших днів війни - у складі 108 бригади ТРО ЗСУ.

- Вже 24 лютого 2022 року я добровольцем доєднався до нашої частини та пішов в розвідку, - каже Іван. - До цього мав досвід військової служби саме за цим бойовим фахом. У розвідці мені все було знайомо.

З часом «Мовчун» перейшов до медичного пункту, був водієм, медиком-санінструктором, а згодом став начмедом.

- Задачі в мене максимально різноманітні: від надання медичної допомоги, саме на базі медичного пункту - до виїздів з екіпажами на евакуацію поранених, - зазначає Іван. – Тобто, виконую обов’язки, як і всі мої бійці.

Одною з найбільш ризикованих операцій, на його думку, залишається проведення «медеваку». На пам’яті Мовчуна їх чимало. Найбільш екстремальні були на Донецькому напрямку.

- Штурм Нескучки та вивезення трьохсотих хлопців, врізався у свідомість навічно, - згадує бойовий медик. – Тут, на Запорізькому напрямку, мені довелось брати участь у забезпеченні бойових дій нашої частини в районі населеного пункту Б. Важких і легких «300-х» тоді доводилось виводити пішки. Пробирались до точки дальнього «евака», тому що ближче під’їхати «коробочці» противник не давав. Доводилось нелегко, постійно робили зупинки, а тим часом ворог вишукував нашу евакогрупу - запускав освітлювальні ракети... Час від часу доводилося залягати. Все це ускладнювали ще й несприятливі погодні умови - зима, сльота, оранка, багнюка… Пересуватися справді було непросто, та ми все подолали і хлопців порятували.

- Наскільки важко цивільному медику пристосуватись до роботи в умовах фронту?

- Це суто індивідуально. Коли ти з самого початку йдеш та налаштовуєш себе, що це - війна, це - бойові дії, якщо вже в «учебці» докладаєш максимум зусиль, щоб підготуватися як слід, тоді не важко. Тоді все буде добре. Слід завжди пам’ятати: війна потребуватиме всіх твоїх сил та навичок, тому варто зростати і професійно, і загартовуватися фізично!

- Що для Вас найголовніше на військовій службі?

- Щоб мій підрозділ був цілий та неушкоджений. Для цього слід максимально чітко виконували задачі і водночас повертатись з кожного виїзду цілими. За нас ніхто роботу не зробить: треба всіх поранених довозити і максимально надавати їм допомогу. На ці завдання попри втому та реальну небезпеку націлений кожен у нашій команду.

- Чи не хочеться повернутися назад у цивільне життя? Про що мрієте на війні?

- Мрії? – «Мовчун» широко посміхається. Відчувається, що це слово не з його щоденного лексикону. Потім задумується. – Передусім, звичайно, хочу повернутись до сім’ї, знов працювати лікарем за своєю спеціальністю, а ще - виховувати дітей, бути поряд з дружиною, допомагати їй. Так, хочеться мирного життя! Бо ці роки війни дуже багато наклали негативу. Хочеться повертатись додому, до сім’ї і жодних компаній. Якось так…».