В Днепре издали книгу памяти известного журналиста

Книга посвящена памяти Александра Демьяновича Давыдова, который ушел в вечность год назад.

Вся его жизнь была посвящена журналистике. А последние 30 лет Александр Давыдов возглавлял Журфонд областной организации НСЖУ.

Журфонд регулярно издавал интересные и актуальные книги, посвященные истории нашего города и области, самым известным людям и событиям региона.

Год назад Александра Демьяновича не стало…

Сразу после его смерти в Днепропетровской областной организации НСЖУ начали готовить книгу его памяти.

И вот она увидела свет, о чем рассказал ветеран журналистики Святослав Азаркин:

«Книга «Він поклонявся людині і слову…» вийшла щойно друком у видавництві «Дніпро. Журфонд» Дніпропетровської обласної організації НСЖУ.

Своїми теплими спогадами про ветерана журналістики Олександра Дем’яновича Давидова, який рік тому відійшов за межу вічності на 87-му році життя, діляться його колеги, друзі, рідні… Газетарі і поети, фотокореспонденти та видавці, колеги по роботі та численні герої книг уславленого журналіста Дніпра і Кривого Рогу.

Один з авторів проєкту Олексій Ковальчук – голова правління ДОО НСЖУ, у передмові до видання схарактеризував багаторічний життєвий творчий шлях Олександра Дем’яновича місткою багатозначною фразою: «Жив щиро і чесно!». Професор, ветеран дніпропетровської журналістики Валерій Дрешпак констатує головну рису характеру свого друга так: «Дем’янович – то був вихор енергії…». Заслужений журналіст України Микола Нечипоренко (у минулому власкор багатьох обласних і республіканських газет) згадує, яку роль в його становленні, як журналіста відіграв Давидов, з яким він познайомився восени 1966 року.

«Мені пощастило,- пише він, - напрочуд товариський колега робив все безкорисно, зате щиро – по-батьківськи…»

У книзі безліч світлин різних епох життєвого шляху Олександра Дем’яновича, зроблених фотокорами з Дніпра. Володимир Рязанов, Віктор Грабовський, інші майстри об’єктиву ілюстрували і газетні публікації «дяди Саши». А скільки віршів йому присвятили друзі-поети: Володимир Луценко, Валерій Іншаков, Олександр Пільонов...

Особливо досяг у цьому Станіслав Шведун:

«Александр – «покровитель» дословно. Греки ведали, что и почем. Твой девиз: помогать не условно, а серьезно подставив плечо», «Другим друзьям, чтоб не в обиду: Страны бесценный генофонд – такие люди, как Давыдов, - себя создавший и «Журфонд». Душевно и смело, как Зевс под эгидой, дела все вершит свои Саша Давыдов. Издательский мастер с душой нараспашку… О, как же горжусь дружком своим Сашкой»…

Кроме «застольных» стихов у Шведуна есть и печальные:

«Ярчайшая звезда скатилась с небосклона: из старших, кто писал, - последний могикан» (написано в день смерти 23 февраля 2024 года). И еще один стих датированный 24 августа: Мы полгода без Сашки. Нет его… Как же жаль! Загрустили ромашки… В душах стонет печаль…».