«Воно гримить, а ми город садимо» — жителі прифронтового села Дніпропетровщини, яке ледь не щодня атакує армія рф

Село Колона-Межова розташоване на межі Дніпропетровської та Донецької областей. 20 березня 2025 року Межівську громаду, до якої входить населений пункт, внесли до списку зон можливих бойових дій.

Як розповів Суспільному місцевий житель Василь, останні місяці армія РФ постійно обстрілює село безпілотниками, тут щодня чутно артилерійську канонаду. Через дронові атаки та наближення фронту мешканцям пропонують добровільно евакуюватися до західних областей України. Втім охочих виїжджати — мало.

Сам чоловік також відмовляється покидати село.

Житель села Колона-Межова Василь. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

"Прикро кидати. У мене всі речі дорогі: комбайни, плазми, пральні машини. Їхати невідомо куди. Скільки людей повиїжджали та назад повернулися. Бо гроші закінчилися, а роботи там немає", — сказав він.

Місцева жителька Людмила додала: з осені залишилася без роботи, вдома веде господарство.

"Транспорт не їздить до нас з Межової. Раз на тиждень їздить, але так: туди і назад. У кого є машини – працюють, а нам роботи немає. Нема чим добиратися. Викручуємося своїм, як можемо. Господарство є, двоє поросят, качки. Ось так і живемо", — сказала жінка.

Діти гуляють на майданчику, село Колона-Межова у 10 км від фронту. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

Інша жителька села Віра також зазначила: хоч і страшно, але на одну пенсію виїждати в евакуацію не хоче.

"Бахкає і вдень, і вночі, ну живемо. А куди? В мене пенсія, так що я далеко не поїду. Нещодавно дрони почались, може місяці три-чотири тому. Вони зрідка, але прилітають. А три дні тому машину хлібну атакували. Дрон. Тепер не знаємо, чи будуть возити хліб", — розповіла вона.

За словами Галини, яка також мешкає у селі, до постійних обстрілів звикли і навіть намагаються садити городи.

Галина розповіла: попри обстріли садять городи. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

"Воно гримить, а ми город садимо. Садили, а воно дрони над нами кружляють. Я ще так помахала рукою, думаю, наші ж, мабуть, хлопці. На початку було якось страшно, а зараз вже звикли. Наче таких сильних обстрілів ще не було, але вночі як спимо, то аж фундамент дрижить в кухні", — сказала Галина.

Жінка додала: живуть, керуючися прислів'ям "Де народився, там і згодився". До села прикіпіли душею, та й до землі тягне.