Нова битва за військовий госпіталь у Дніпрі: Міноборони проти Московського патріархату

У Господарському суді Дніпропетровської області розпочинається гучна справа: міністерство оборони прагне повернути церкву, що розташована на території військового госпіталю у Дніпрі, яка належить до московського патріархату.

Міністерство оборони України через Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону подало позов до Релігійної громади Преподобного Ілії Муромця Печерського Парафії Дніпропетровської Єпархії з вимогою повернути приміщення церкви, яке раніше було майстернею. Спірна нерухомість розташована на території військового госпіталю на вулиці Старокозацькій, 63 у Дніпрі. 

Згідно з матеріалами судового реєстру, міністерство оборони вимагає скасувати державну реєстрацію права власності релігійної громади на цю будівлю та повернути її у державну власність.

Військовий госпіталь вже втрачав свою нерухомість

Історія з військовим госпіталем у Дніпрі тягнеться з 2007 року, коли міністерство оборони передало будівлі приватним компаніям під приводом інвестиційного проекту з реконструкції. 

Загалом, між собою споруди військового госпіталю розділили 3 підприємства:

• “Підприємство матеріального забезпечення “Райвел”,
• “Науково-виробниче підприємство ”Райвел”,
• “Український готельний менеджмент”.

Ці фірми набрали кредитів, але не в українських банках: «Райвели» позичили у російського «ВТБ Банку», а «Український готельний менеджмент» - у казахстанського «БТА Банку».

Госпіталь мали модернізувати, але цього не сталося. Згодом, ці будівлі опинилися під заставою у банків. У цей час почалася війна, а Фонд держмайна почав судову боротьбу за повернення госпіталю у 2015 році.

При цьому Релігійна громада Преподобного Іллі Муромця Печерського УПЦ, яка брала участь у тих засіданнях як третя особа заявляла, що отримала будівлю під церкву на території госпіталю в дар.

Яким було рішення суду

Суперечка між Фондом держмайна та банками пройшла не одне коло судових розглядів. Господарський суд Дніпропетровської області спочатку підтримав повернення майна державі, але після апеляцій та касацій справу відправили на новий розгляд.

Врешті-решт, у квітні 2016 року Господарський суд Дніпропетровської області вирішив, що майно потрібно повернути державі. Це рішення намагалися оскаржити, але Вищий господарський суд у жовтні 2016 року остаточно вирішив забрати госпіталь у банків. 

Проте диявол криється у деталях: чомусь згадка про майстерню, яка стала церквою, з рішення суду зникла. І державі повернули все, окрім 191,8 м кв., за які зараз судиться Спеціалізована прокуратура.

Церква без служб

Зараз двері церкви на території військового шпиталю відчинені, проте релігійні служби там не проводять, оскільки настоятель як цивільна особа не має доступу до приміщення через воєнний стан.

"Храм цей відчинений. Доступ до нього мають тільки ті, хто мають доступ на територію — тобто пацієнти, персонал можуть туди заходити", — розповідає Сергій Бачинський, заступник командира з психологічної підтримки персоналу.

Релігійні обряди для поранених виконує військовий капелан Дмитро Поворотний. Він освячує воду, проводить молебні та спілкується з пацієнтами просто у відділеннях.

Сам Дмитро Поворотний зазначає, що церква на території шпиталю формально належить до Української Православної Церкви, проте фактично вона залишається частиною Російської Православної Церкви.

"У їхніх документах напряму не написано, що це Московський Патріархат, але експертиза, проведена два роки тому на замовлення Державної служби етнополітики, довела, що вони керуються грамотою Патріарха Олексія, яка підтверджує їхній зв’язок із Московським Патріархатом", — пояснює капелан. 

За його словами, юридично вони залишаються структурою РПЦ в Україні, попри внутрішні заяви про незалежність. Висновок релігієзнавчої експертизи можна подивитися за цим посиланням. 

Заступник командира з психологічної підтримки персоналу Сергій Бачинський також розповів, що церква була виведена з судового процесу, коли держава повертала шпиталь.

"Церкву залишили за громадою, яка була зареєстрована. А все інше повернули в державну власність", — пояснює Бачинський. За його словами, під час судових розглядів храм виділили в окремий реєстр, і на той час держава не висувала претензій до релігійної громади.