В Днепре состоялась презентация бесценной книги

В Техническом музее Днепра «Машины времени» презентовали третью часть книги директора музея Михаила Прудникова «Моя жизнь».

Каждая из трех частей книги – бесценна по двум причинам. Во-первых, книги реально не имеют цены. Толстенные, богато иллюстрированные фолианты не продаются, а передаются в дар героям книги, друзьям музея и городским библиотекам.

Во-вторых, тираж каждого издания – ограничен, из-за чего среди библиофилов Днепра идет настоящая охота за этими раритетами.

Городской сайт подробно писал о презентации первых двух книг.

А сегодня друзьям и гостям музея был представлен третий том эпопеи, о чем Михаил Прудников любезно рассказал Городскому сайту:

«Вийшла третя частина книги «Це моє життя».

Безпосередню участь у цьому процесі взяла М. Євтушенко - секретар-«дешифратор». Її «невеличкі» емоції також знайшли відображення в цій частині книги.

У цій частині ви зможете прочитати про перші дні війни, як діяв колектив музею та чим жив, кому допомагав, що створював та як намагався поєднати людей.

Дізнаєтесь про мої особисті емоції та кроки у відповідь на дії агресора, а також про поради до дій для тих - «хто кермує».

У книзі приділено увагу епізодам зустрічей з цікавими людьми. Також ви дізнаєтесь про те, де і що музей «Машини Часу» зібрав за три роки війни – експонати, емоції, розповіді.

Ми прожили 1000 днів війни разом з вами.

А наприкінці підготовки до видання третьої частини книги М. Пруднікова «Моє життя» відбулося нове знайомство — цього разу з «доброзичливим експертом з української культури» — Штучним Інтелектом!

Він не лише блискуче впорався з технічною частиною завдання, здійснивши переклад українською мовою, а й додав до книги особливу «родзинку» — створив вірш на тему сьогодення, використовуючи слова автора.

Ще чистий аркуш... Далі путь,
Що з нами буде — хто нам скаже?
Чи зможем волю повернуть,
Чи світ нас знову зрадить, змаже?
Друзі й брати — так звали нас,
Так обіцяли поміч щиру...
Та ось прийшла страшна пора —
Вже правду ріжуть, мов сокирою.
Вже гроші їм, а не святе,
Вже землю нашу хочуть взяти,
І все, що в надрах золоте,
І честь народу, й рідну хату.
А що ж нам, браття? Де наш дім?
Де наша правда, наша сила?
Чи знову рабство? Чи з мечем
Ми захистим свою могилу
Та ні, не стане нас в ярмі!
Ми вільні духом, кров’ю чисті!
Ще буде день! Ще в боротьбі
Ми станем горді й урочисті!».

Фото музея «Машины времени».