Здесь по крупицам восстанавливают жизнь…

«Коли кожен дотик рідних стає омріяним щастям…

Сім'ї війни, їх більше, чим можна уявити.

Всі разом: 50-річні діди та бабусі, сини та їх дружини, племінники - йшли разом на фронт захищати Україну.

Миколі – 50.

16 лютого FPV-дрон майже не знищив його життя.

Величезні поранення з масивними дефектами нижніх кінцівок, велика крововтрата.

20 км під обстрілами, втрачаючи свідомість, з кровотечею сам дістався до найближчого стабпункту на розбитому авто.

В комі доставлений до лікарні Мечникова.

Лікар-анестезіолог Сергій Дворецький завжди біля нього.

По крупинках відновлює життєві функції.

Спочатку радість від самостійного подиху, потім - після вдалої операції, зараз - разом з дружиною Миколи планують евакуацію до Києва.

В день поранення Микола став дідом.

Народилась внучка Злата (дитя війни - батько на фронті).

Все вкрай важко.

Зустрічі з рідними на позиціях та в госпіталях.

Політикам треба бачити реанімації Мечникова та жахливі наслідки війни.

Всі ми хочемо жити - і маленькі, і дорослі - без війни».