Где в нашем городе построили первую турбину на Днепре?

Задолго до постройки ДнепроГЭСа появилась первая турбина, которая получала электричество на реке Днепр.

И была она построена аж в 1902 году!

Об этой интересной и малоизвестной истории рассказал известный днепровский писатель, историк, краевед, журналист Николай Чабан:

«ПЕРША ПОМІТНА ТУРБІНА НА ДНІПРІ: ЯК ЦЕ БУЛО?

Довгий час хвилювало, коли ж сталася перша спроба експлуатації Дніпрових порогів? Нещодавно мені вдалося відшукати дату і відомості про потужність першої солідної турбіни.

Її поява відноситься до літа 1902 року. Про неї було оперативно згадано вже наступного 1903 року в книжці Олексія Лісовського «По Екатерининской железной дороге», випуск І.

Настав час докладніше розповісти про це.

На першому з Дніпрових порогів – Кодацькому, в частині його, що належала графу Іларіону Воронцову-Дашкову, професор Харківського технологічного інституту Василь Альбицький встановив саме тоді американську турбіну на 120 кінських сил. Вона слугувала для приведення в дію в графській економії Чаплі двох лісопильних верстатів, чотирьох борошномельних поставів (поста́в (чи поса́д) — пара з верхнього і нижнього млинових жорен) та шести американських сукновальних верстатів. Для порівняння: у той же час на протилежному графському – правому березі, під колишньою фортецею Кодак, знаходився борошномельний млин купця Зверєва. При млині була малосильна турбіна Жорнваля, яка іноді насилу приводила у дію два жорнові постави.

Уведення пристосувань обійшлося тоді маєткові графа Воронцова-Дашкова в 32 тисячі карбованців. Причому власне на отримання 120 сил витрачено було 20 тисяч карбованців. А решта дванадцять тисяч пішли на переробку будівель, на приводи і на машини – знаряддя. Тож, як зазначав сам професор Альбицький, при первісному облаштуванні кожна кінська сила обійшлася в 183 карбованці.

Що ж стосується вартості експлуатації водяної сили, то все вартувало 1700 карбованців або 14 з невеликим за кожну кінську силу. Щоб зрозуміти порівняну мізерність цієї суми, досить вказати, що в паровій машині за рік одного палива в середньому витрачалося на 150 карбованців на кінську силу.

На думку професора Альбицького, «сотні фабрик могли б зі зручністю розташуватися на обох берегах Дніпра проти порогів та мали б у своєму розпорядженні цілком достатню силу, навіть з великим надлишком».

Слава Богу, сотень фабрик на Дніпрових порогах не виникло. Хоча подібні маячні ідеї спадали на думку не лише професору Альбицькому. Приміром, з подібною ідеєю носився перед Першою світовою війною колишній катеринославський міський голова Іван Езау. Годі уявити шкоду природі, яку б завдала подібна гіпер-індустріалізація.

А доля першої турбіни?

Вона нібито лежить на дні Дніпра неподалік села Чаплі. І за гарної погоди у березні, коли вода чиста, її нібито можна бачити з човна.

Проте це чута мною легенда, яких чимало блукає по наших затоплених порогах…».

Иллюстрации со страницы Николая Чабана