Як лісники Дніпропетровщини дають відсіч ворогові

На фронті борються майже півсотні працівників лісгоспів нашої області

Хтось із них пішов на фронт добровольцем, хтось був покликаний ТЦК.

Про долю одного з них, майстра лісу Валерія Міщенка, розповіли у Східному лісовому офісі:

«Я весь час на війні думав: якщо виживу – повернусь у лісництво. Знав, що мене тут чекають, тож, коли демобілізувався одразу повернувся у лісництво», - розповідає Валерій Мищенко, майстер лісу Бородаївського лісництва філії Східний лісовий офіс».

Валерій Мищенко почав працювати у Бородаївському лісництві ДП «Ліси України» за тиждень до повномасштабного вторгнення. У лісництво прийшов разом із сином – хотіли працювати на природі, піклуватися про зелені насадження, та завадила війна.

На початку 2024 року добровільно мобілізувалися теж разом. Валерій був із сином в одній роті, в одному взводі. Їх не розлучали. Бувало сиділи під обстрілами в одному окопі. Будучи у піхоті, чимало пройшли – ділиться лісівник, стояли на Донецькому напрямку, інколи ворог був всього у ста метрах, так близько, що було чутно розмови росіян.

Майже весь час були неподалік Слов’янська. Їх перекидали на всі гарячі ділянки. А коли стояли в Серебрянському лісі, не доживши місяць до свого 24-го дня народження, загинув син Валерія. Через 2 місяці після трагедії чоловік демобілізувався.

Куди повертатися після служби у Валерія Мищенко сумнівів не було. Каже попри те, що до мобілізації пропрацював всього кілька днів – знав, що тут його чекатимуть і за ним залишатиметься робоче місце. Тож, повернувшись додому, знов вийшов працювати в своє Бородаївське лісництво. Тут його тепло прийняли, як члена сім’ї.

Валерій розповідає, в лісництві йому завжди було комфортно, а після реорганізації умови стали ще краще. З посади лісника його перевели на майстра лісу – це інший рівень роботи та більше відповідальності.

«Раніше такого не було, а зараз начальство я тут бачу частіше. Керівництво завжди поруч із нами, часто приїжджають до нас в ліс, якщо є якісь питання – одразу все можна вирішити. І з паливом легше стало, а мені треба їздити багато. Я кожен день в лісі. Я в офісі не сиджу, контролюю кожен метр своєї ділянки. Мені треба знати коли з’явився кожен пеньок. І по зарплаті стало краще: у нас з’явилися премії, також мені виплати дають як демобілізованому, ще є допомога дровами, бо я газом не топлю зараз. Допомагають тут всім», - ділиться Валерій Мищенко.

Наразі ще 37 працівників філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» стоять на захисті нашої країни. Наше держпідприємство підтримує їх всіма можливими засобами. І, звісно, кожного з них чекає його робоче місце та дружній колектив лісівників».

Фото – Східний лісовий офіс.