Надежда умирает последней…

В Днепропетровской областной больнице имени Мечникова ежедневно спасают наших защитников с самыми тяжелыми ранениями.

Часто в спасении жизни воина многое зависит от него самого.

Об очередном таком герое рассказал генеральный директор больницы Мечникова Сергей Рыженко:

«Просто збережу надію…

Я продовжую триматися.

Половину серця тримаю в своїх руках, а половину тримають лікарі, - каже Володимир, йому 29 років.

В довоєнний час був дизайнером, закінчив Львівський університет.

Півтора роки на війні, бойовий медик.

Поранений на Донецькому напрямку.

Виконуючи бойове завдання по евакуації, підірвався на протипіхотній міні.

Ноги відірвало, як сухі тріски.

Сам собі наклав турнікети, рятуючи життя.

Ворожий дрон намагався скинути гранату, щоб добити Володимира.

Залишилась сила волі та надія бачити очі мами та дружини.

Знаю, що моя мама та дружина цього не переживуть.

Вони завжди були моїми самими близькими друзями.

Вони мій світ, моя душа та моє серце.

Я так багато хочу сказати, але так мало часу між операціями та перев'язками».

Видео об этомздесь.