Поки одні пошуковці збирають шматки людських тіл, інші – піаряться на трагедії

Керівник Павлоградського пошуково-рятувального кінологічного загону «Антарес» Лариса Борисенко розповіла про сувору правду операцій із пошуку загиблих.

Міський сайт неодноразово розповідав про цей загін та його героїчну керівницю.

Нагадаємо, що цей загін здійснює пошук загиблих та поранених людей на місцях злодійських обстрілів ворога. Шукає тіла зниклих безвісти у прифронтових та деокупованих районах. І виконує ще низку функцій.

Але часом під час пошукових операцій складається шокуюча картина.

Про це Лариса Борисенко написала таке:

«Про рожеві прапорці…

Десь сталася велика трагедія. Телеканали всіяні репортажами з місця події. Перша доба, друга,… п'ята....

З репортажу чую, що декілька людей знайти не вдається. Бачу, як "працює" (гуляє) на локаціях собака, яка залучена... Розумію, з досвіду ціх страшних років - що з кожним днем, шансів знайти те, що залишилося від людей, - все меньше. Зв'язуюся, прямо в ночі, з офіційними структурами на даній місцевості. Нашу спеціалізовану кінологічну групу з пошуку тіл загиблих та останків дуже просять приїхати.

Ми їдемо за 130 км. Двома машинами. Обидва дні: зранку - в одну сторону, увечері - назад.

Працюємо 2 дні на морозі. Наші собаки, одразу, починають давати позначки, за якими ми, одразу, починаємо діставати те, що залишилося від людей.

Працюють 2 екіпажі на двох локаціях, паралельно. Собаки дають позначення - асистенти ставлять наші рожеві прапорці там, де потрібно розбирати локацію більш потужним ресурсом.

Після перерви в півгодини, коли ми зайшли погрітися -... декілька прапорців зникають.

За роботою нашої команди спостерігає керівництво офіційних структур регіону. Та рятувальники з поліцейськими, з якими ми працюємо разом в тієї місії. Всі дуже вражені роботою наших собак: "Оце так!!! Невже таке можливо?! Подивися, ЯК вони це роблять!!!".

Той кінолог - теж, деякий час, спостерігає.

За 2 дні нашій команді вдається зібрати понад 50 різних фрагментів тіл. Від дуже маленьких - по декілька міліметрів, до декількох кісток та ребер. За результатами ДНК ці люди будуть поховані. З іменами, які надала їм мама при народженні. І ми знаємо ці імена.

Ми отримали інформацію, що: "Є збіг по ДНК. Все. Пошукові роботи звернуто.".

А на наступний день.... ми бачимо, як перед камерами місцевого телеканалу,....поставив наші рожеві прапорці, позує той кінолог, "роботою" якого мало не відправили навіки в небуття декілька людей, та розповідає, як героїчно він шукає та повертає.

Прапорці нам потім повернули. Ті самі, які були підцуплені з завалу та на яких проводили "показову" зйомку.

Дзвінок від поліції. Нас просять приїхати терміново. За 100 км від нашого міста зник підліток. Наша група з собаками - універсалами з пошуку живих людей та тіл загиблих та останків, виїжджає за декілька хвилин. Начебто, з попередньої інформації зрозуміло, що все має бути добре. Але ж... - це ще дитина. Група їде в ніч та дощ. 7 "антаресовців" з 4-ма собаками будуть до ранку прочісувати очерет, занедбані будівлі, берігову зону. На світанку поліція має інформацію, де саме підліток. Групу відпускають додому, бо потреби в кінологічному ресурсі вже немає. Дитина знайдена і з нею все добре.

......А через декілька годин, о чудо(!), на просторах інтернету - "рожеві прапорці"!

З'являється опус про те, як, начебто, (по факту, через півтори години після знайдення дитини), до когось "телефонували з поліції" та як героїчно хтось збирався на вигаданий, пошук. Тобто, людина прокинулася - побачила оголошення про зникнення в місцевих пабліках, та й пробудилося "відчуття дотичності".

Інформацію треба перевіряти. Тому, телефоную тим, хто звертався до нас про допомогу. Вони дають розклад по хвилинам. З голосним заключення: "А хто так п..@дить?!"

З деяких пір подібним ситуаціям "Антарєс" дав термін - "рожеві прапорці": ситуація, коли хтось намагається, заради підняття свого "рейтингу " та его, використати чужі "прапорці", демонструючи свій "професіоналізм" та "потрібність".

До чого це я...?

Ми використовуємо рожеві прапорці в роботі нашої спеціалізованої групи з пошуку та ексгумації тіл загиблих та останків.

Коли, за межами прямого застосування, я потрапляю в ситуацію "рожеві прапорці", - я більше не сперечаюся та не спромагаюся щось спростовувати та доводити.

Я виходжу з ситуації "рожеві прапорці".

Та іду від тих, хто вважає нормальним їх розставляти по декілька разів поспіль.

В цьому пості опис лише 2-х ситуації. Лише 2-х. А їх.... Це, наче "збірний образ". Хтось себе впізнає. Хтось.... - "всі співпадіння випадкові"... мабуть...».

Відео про це можна подивитися тут

Фото та відео зі сторінки Лариси Борисенко