«Найстрашніше — отримувати новини, що хлопців вже нема» — командирка добробату бойових медиків

Дарія — командирка добровольчого батальйону бойових медиків. Жінка народилася в Росії, але ще в дитинстві переїхала в Україну. До початку повномасштабної війни неодноразово їздила на акції протесту проти Путіна до Москви.

Суспільному жінка розповіла: у цивільному житті працювала лікаркою-хірургинею, а під час повномасштабного вторгнення стала бойовою медикинею.

Командирка добровольчого батальйону бойових медиків Дарія. Особистий архів

"Я вчилася на хірурга-травматолога. Мені це допомогло трохи простіше, можливо, це все сприймати. Для мене не було такого, що я повинна була до крові звикати, збирати органи... Це моя робота. І це не сприймається так, як сприймає людина, яку перший раз кинули на бойові позиції", — говорить Дарія.

За її словами, вона допомагала рятувати поранених на Донецькому, Запорізькому та Херсонському напрямках. Зазначила, що нанебезпечніші — уламкові поранення.

"Осколкові… Коли посікло осколками… От це, мабуть, найстрашніше, що я бачила. Тому, що і в броні бувало таке, що внутрішні органи… Ти наче людину замотав, але в лікарні вже не витягли. І ще в мене був випадок: хлопець не одягнув каску, а десь метрів за двісті міномет. Щось там впало в полі і йому крихітка в скроню прилетіла. І все, людини нема", — розповіла командирка.

Дарія перевіряє аптечку. Особистий архів

Сама бойова медикиня має три контузії. Говорить, що якщо йде з групою, то така ж бойова одиниця, як і всі інші. Виконує ті ж задачі: стріляє, бігає, падає. Якщо є поранені, то переключається на допомогу їм.

"Так, щоб мені було страшно на фронті, то ні. Мабуть, найстрашніше, коли я приїжджаю в місто, і найстрашніше – отримувати новини, що хлопців вже нема. Таке відчуття, що якби я була там, може було б по-іншому. Хоча мозком розумію, що я не могла б нічого змінити", — сказала бойова медикиня.