Герої Дніпровської бригади ТРО: Був майстром жіночого взуття – став зразковим стрільцем

Через Велику війну життя багатьох українців зробило радикальний поворот.

Це стосується й бійця 128-ї Дніпровської бригади територіальної оборони Дмитра.

До початку повномасштабної війни він був чудовим майстром із виготовлення жіночого взуття. З весни 2022 робив взуття і для воїнів 128 бригади.

При цьому до початку 2024 взагалі не тримав в руках зброю!

Але у січні цього року звернувся до рекрутерів 128 бригади – щоби його родина могла жити спокійно.

Буквально за півтора місяці з Дмитра підготували чудового стрільця.

Про долю побратима у 128 Дніпровській бригаді ТРО розповіли:

«Він лише у січні звернувся до рекрутерів 128 бригади, а вже став одним з кращих стрільців роти і врятував життя побратиму з іншого підрозділу!

Дмитро - майстер з виготовлення жіночого взуття. Може і модельне, і повсякденне зробити. Останні два роки він робив і чоловіче, щоб допомогти одному з підрозділів 128 бригади ТРО ЗСУ. Каже, довго думав що ж далі, бо вдома дружина і мала донька. Врешті наважився звернутися до рекрутерів нашої бригади. Це було у січні, а вже за кілька днів він поїхав для проходження навчання у Францію.

Дмитро згадує, що був настільки далеким від військової справи, що інструктори спочатку за голову хапалися і казали, що з такими навичками і фізичними кондиціями - він перший кандидат на пораненого чи загиблого. Та впертість Дмитра допомогла швидко набрати форму, а майстерність інструкторів дозволила стати справжнім фахівцем військової справи.

Коли після навчань у Франції він приїхав у підрозділ, то на стрільбах показав одні з кращих результатів і неабияк здивував досвідчених командирів, коли сказав, що вперше торкнувся зброї півтора місяці тому. Наразі у Дмитра десятки днів, проведених на позиціях на нулі. В останній вихід, він почув по радіостанції про влучення ворожого снаряду на позицію іншого підрозділу.

Дмитро каже, що втрачати побратимів - це найважче випробування. Тому він вирішив, що якщо є найменший шанс, що після такого влучання боєць залишився живим - йому треба надати допомогу. Попри безперервні обстріли Дмитро зумів дістатися цієї позиції і дійсно знайшов там пораненого, але живого побратима з іншого підрозділу.

Дмитро тримав позицію і надавав допомогу. Врешті евакуаційна команда прибула з підкріпленням - поранений вижив, а позицію вдалось утримати.

Коли повернувся з бойового виходу набрав дружину і доньку. Він не розповідав про цей випадок, казав лише про те, що любить їх буде підтримувати попри відстань і все, що відбувається на полі бою. Врешті він пішов до ЗСУ, щоб родина мала змогу вести нормальне життя і почувати себе у безпеці».

Фото 128 Бригади ТРО.