Він штурмував ТЦК, щоб потрапити до десантників

Кожен воїн 25-ї окремої Січеславської повітряно-десантної бригади має свій шлях на передову Великої війни.

Яскравий приклад сміливості та героїзму – навідник зброї Тарас із позивним «Зелений».

Коли пролунала Велика війна, він не мав жодного військового досвіду. Натомість мав проблеми зі здоров'ям, які не дозволяли служити. Незважаючи на це, шалено рвався захищати країну і брав штурмом ТЦК.

Про долю воїна у 25 бригаді розповіли:

«- Ми отримали координати та виїхали «на роботу». Були дані про велику кількість ворожої піхоти, що готувалася піти на штурм. Зайнявши місце на заздалегідь підготовлених позиціях, ми стали очікувати влучного моменту. І тут почалося… Як завжди перед штурмом піхоти, росіяні хаотично криють артою. Біля нашої машинки почалися розриви: міни, гради, земля, каміння та уламки грюкали по броні, вже чітко відчувався запах пороху «в бойовому». Я новенький, це мій перший бойовий вихід, ще не розумію, що відбувається. Після кожного «приходу» я запитував у хлопців: що це? Вражала витримка мого екіпажу: перший прильот, другий, третій. Хлопці спокійно казали – чекаємо. І тут ми почули в рацію, що видвинулася піхота. Час настав. Зарядилися – навелися – вогонь! Зробили декілька пострілів, перекат і знову вогонь! Вже коли повернулися з бойового чергування, дізналися, що розбили піхоту і зірвали штурм, – так розповідає про свій перший бойовий виїзд навідник 2с9 старший солдат Тарас.

- Я зовсім не мав бойового досвіду, адже через вади зі здоров’ям раніше не служив у лавах ЗСУ. А як почалося повномасштабне вторгнення, зрозумів – час настав і треба йти, бо я можу стати корисним своїй країні. Але щоб потрапити на фронт, мені спочатку довелося «штурмувати» ТЦК, вони мені відмовляли. Але усіма правдами та неправдами, я таки домігся свого. І жодного разу не пожалкував, - каже десантник.

- Окрім підготовки в навчальному центрі, я навчався у складі свого підрозділу. Хлопці розʼяснювали, показували, вчили. Постійні злагодження та тренування, навіть після бойових виїздів – ми постійно відпрацьовуємо якісь елементи, аналізуємо дії ворога, пропрацьовуємо різноманітні ситуації, які можуть виникнути на полі бою.

А тим, хто ще вагається, хочеться сказати – не треба боятися, треба йти! Тут розкажуть, навчать і підтримують. Я все життя пропрацював на виробництві у рідному Тернополі і до артилерійської справи не мав жодного відношення, скажу більше, навіть уявлення не мав, як виглядає самохідна артилерійська установка. Але досвід побратимів – краще будь-якого підручника!

Мені є чим пишатися, я знаходжусь серед справжніх героїв. Січеславські десантники звільнили Харківщину, втримали Кремінній та Купʼянський напрямок, розбили переважаючі сили ворога на Авдіївському напрямку… І все це завдяки простим українським хлопцям: робітникам, шахтарям, підприємцям, тим, хто не мав військового фаху, але народився справжнім чоловіком і готовий битися заради майбутнього наших дітей!

Разом до Перемоги! ДШВ - Завжди Перші! Слава Україні!».