Дніпровський гурт «Вертеп» зробив незвичайний подарунок своїм шанувальникам

У свій день народження група воїнів та патріотів України презентувала нову пісню.

У це складно повірити, але гурту «Вертеп» – уже 23 роки! Вона була створена 8 березня 2001 року, і за цей час пройшла величезний творчий та життєвий шлях.

Ось уже два роки як усі музиканти на чолі з лідером гурту Тимофієм Хом'яком служать на передовій. У поодинокі дні відпусток вони дають концерти для захисників України.

Дуже рідко їм вдається провести благодійні концерти у Дніпрі чи порадувати новою піснею. Під час постійних боїв – не до написання пісень.

Проте до 23-річчя групи її учасники подарували всім шанувальникам. Гурт презентував пісню «Баба Христина», написавши про це:

«8 березня - День Народження Гурту Вертеп!

Нам виповнилось 23 рочки!

На честь цього знаменного дня наша перша цього року музична прем'єра "Баба Христина"! Дякуємо за вірш прекрасній Марині Пономаренко!

Гурт Вертеп - Баба Христина (2024)

Вірш - Марина Пономаренко
Музика - Гурт Вертеп:

Тимофій Хом’як - спів, ак.гітара

Віктор Чорнокнижний - запис, зведення, аранжування, звуки, спів, баян

Андрій Попов - гітари

Олена Завгородня - спів, голос

Настя Сердюк - спів

Влад Лисан - скрипка

Олексій Бондаренко - ак.гітара

Микола Константинов - перкусія

Людмила Хом’як - дизайн обкладинки та відео.

Ось вірш пісні:

«Гітлера, Сталіна пережила, і цього переживу, Скільки там того діла», —
Баба Христина збирає траву,
Складає у пазуху, ближче до тіла
Тіло таке, що незручно очам
Дивитися на його вузлуватість
Зимою у неї завелось потерча
І, схоже, лишається веснувати...
Бабина хата стоїть край села
І люди обходять її стороною.
Баба Христина зовсім не зла,
Просто може рукою одною
Зарізать свиню, чи скотину яку
І начаклувать урожаю на осінь,
Може поглянуть в лице мертвяку
І воскресить, коли дуже попросять...
пр-в:
Люлі-люлі, баба Христина співає...
Люлі-люлі, баба співає колискову...
Серце її полином поросло,
Воно ще з молодості кострубате.
Ворожі солдати, що йшли на село,
Усі спотикалися об її хату.
Об малесенькі вікна і дверці,
Об горщик із пилом далекої зірки.
Плутались у бур'яні її серця,
Розбивали голови об одвірки...
Баба хоронить їх у лісі
І патиком позначає могили
«Треба ж таке, лізуть і лізуть», -
Лається й миє руки із милом.
І не припиняючи тихо бурчати
Баба в вікні запалює свічку
Маленькі, залякані потерчата
Вилазять з могил і тікають на пічку...
І баба співає їм колискові:
«Люлі-люлі, мої дурненькі
Ніхто за вами не плаче у Пскові
Навіть у неньки серденько не тенька».
І такі потерчата нікчемні-нещасні
Горнуться бабі Христині під бока,
Крізь бабину хату тече ріка часу
Повна зірок, темна й глибока...».

Послухати пісню та подивитися кліп на неї можна тут