Люди Днепра: Владимир Сергеев – легенда футбола и творчества

28 января свое 80-летие отметил Владимир Владимирович Сергеев.

Он известен не только как игрок, сыгравший в «Днепре» более 200 матчей в 1968-73 годах. Гораздо большую известность ему принесла работа художником ФК «Днепр» в 1980-90-х годах.

Именно Владимир Сергеев разработал эмблему прославленного клуба и оформлял практически всю атрибутику клуба – вымпела, значки, плакаты, программки.

Эти сокровища до сих пор украшают коллекции любителей футбола не только Днепра и Украины, но и многих стран мира!

Несмотря на почтенный возраст, художником-оформителем Владимир Сергеев работает и в наше время!

О его основных этапах судьбы напомнил известный исследователь истории днепровского футбола Роман Лубинский:

«Вчора відзначив 80-річчя Володимир Володимирович Сергєєв!

Виступав за «Дніпро» у 1968–1973 роках. Зіграв за нашу команду 215 матчів, забив 3 м'ячі.

Правий захисник, мав високу швидкість, міць, непоступливість в єдиноборствах, грав виключно коректно. Одним з перших у радянському футболі почав грати по всьому флангу, постійно підключаючись до атакуючих дій. На його рахунку 10 результативних передач.

Один з чотирьох гравців, які пройшли весь п'ятирічний цикл команди Лобановського. Володимир Сергєєв, Анатолій Гринько, Роман Шнейдерман та Віктор Романюк пройшли разом шлях, який приніс команді вихід до вищої ліги у 1971 році, потім 6-е місце у чемпіонаті СРСР-72 та півфінал Кубку СРСР-73.

Виступав також за «Арсенал» (Київ), СКА (Хабаровськ), московське «Динамо», казанський «Рубін».

Після відходу з великого футболу до середини 1980-х грав за команду «Прес» (Дніпропетровськ), а з середини 1980-х до 1999 року – за команду ветеранів «Дніпра».

Ще в юнацькі роки Володимир Сергєєв закінчив Київське училище прикладного мистецтва. З кінця 1970-х до теперішнього часу він працює художником-оформлювачем, виробником вимпелів, значків. У першій половині 1980-х допомагав «Дніпру» на неофіційній основі, а з моменту створення професійного клубу і до 1994 року був художником-оформлювачем у ФК «Дніпро», випускав чудові вимпели до матчів. У 1988 році створив емблему, яка на кілька років стала офіційною емблемою клубу.

Винятково приємна у спілкуванні, інтелігентна людина. Пишаюся тим, що дружу з ним.

З ювілеєм, Володимир Володимирович! Здоров’я Вам і мирного неба!».

А 10 лет назад, к 70-летнему юбилею большое и интересное интервью с Владимиром Сергеевым провел днепровский спортивный журналист Дмитрий Москаленко.

Вот что он вспоминает:

«28 січня свій 80-річний ювілей відзначив ветеран дніпровського футболу, який дарував «Дніпру» свій талант не тільки, як правий захисник (205 офіційних матчів, 3 голи у 1968-73 роках), а і як художник (автор емблем, вимпелів 80-х-90-х) Володимир Володимирович Сергеєв!

Рівно 10 років тому, на його 70-річчя, у нас з ним вийшло велике інтерв’ю, де він згадує про багато подій зі свого футбольного життя…

Вже після цього Володимир Володимирович, був неодноразово гостем у моєму домі, де під фірмовий напій із шашличком розповідав нові історії, котрі не увійшли до того великого інтерв’ю. Ось одна з них.

Моя дружина та Лобановський ненавиділи один одного…

Володимир Володимирович Сергєєв:

- Моя дружина і Лобановський ненавиділи один одного... Я корінний киянин, пройшов динамівську школу, два роки 1961-62 року був у їхньому дублі, ми нерідко були з основою, тому знали з Лобановським один одного особисто. Він і старше мене був не набагато – на п'ять років. Так ось, першого ж вечора, коли Лобановський приїхав до Дніпропетровська приймати «Дніпро», то він пішов не у готель, а до мене додому, і я його, звичайно, прийняв. Проте вже тоді у мене було двоє маленьких дітей, і ми з Лобановським пішли на кухню, де він усю ніч мені розповідав про свої плани: як він бачить футбол, яку хоче команду збудувати, кого запросити, питав про хлопців, які грають зараз в команді … На ранок це все дружині набридло, і вона просто зайшла на кухню і послав його на х..й, мовляв задовбали, зі своїм футболом, коли тут діти сплять… Уявляєш собі цю ситуацію?

- Але ж ви довго в команді трималися.

- Так, поки ми були у першій лізі, до моєї гри у Лобановського питань не виникало. Ну, як не виникало? Була нормальна робоча обстановка, я гасав флангом, і давав результат. Але перед сезоном у вишці він мені відразу сказав: «Володя, я переглядаю на позицію правого захисника п'ять футболістів, тому на зборах гратимуть вони». І справді, я тренувався з усіма, але в спарингах він використовував інших футболістів, я ж був ніби осторонь. А коли розпочався сезон, я все одно потрапляв до складу, хоча вже й не так часто. Таж сама ситуація була і перед 1973 роком – він шукав правого захисника, хоча я залишався в команді і продовжувати грати в самому сезоні…

- Із дружиною з цього приводу говорили?

- У мене зараз інша дружина...».

Полную версию интервью можно прочесть здесь

Фото из архивов Романа Лубинского и Дмитрия Москаленко