Спалені мрії: окупанти знищили будинок освітян з Бобрового Кута, що на Херсонщині

Ігор та Алла – освітяни з Бобрового Кута Херсонської області. Тут вони отримали будинок, як молоді фахівці. Це було понад тридцять років тому. Весь цей час чоловік і дружина облаштовували оселю. Мріяли провести у ній свою старість. Та з окупацією села все, що вони так плекали, перетворилося на згарище. Ворог підпалив їхню хату минулоріч – у той день, коли подружжя вітали із професійним святом.

«Бобровий Кут Херсонської області. Майже половина будинків тут побита окупантами. З їхньою відбудовою допомагаємо за проєктом «Пліч-о-пліч». Розпочали з хат, які потребують заміни чи ремонту дахів, фасадів, вікон, дверей. Робота кипить. Наша задача – працювати оперативно та якісно. Все, щоб повернути на деокуповані території звичний уклад життя», – зазначив начальник Дніпропетровської ОВА Сергій Лисак.

П'ять хат місцевих зруйновані вщент. Ще вісім – спалені. На згарище з евакуації повернулося й подружжя освітян. Так своєрідно та жорстоко директора школи і вчительку початкових класів окупанти «привітали» із професійним святом.

«Нас не було у селі. Зателефонували сусіди на День вчителя. Сказали, що вночі наш будинок різко запалав. Температура, видно, була дуже висока. Бо скляні банки, у яких стояли закрутки, просто поплавилися і постікали з полиць, – ділиться мешканець Бобрового Кута Ігор. – Для чого вони це зробили? Можливо через те, що у сусідній хаті стояв їхній підрозділ. Навіть танк загнали туди. Тож не хотіли, щоб поруч хтось ходив».

Зрештою, вогонь знищив все, що довгі роки оберігали Ігор й Алла. В обгорілих кімнатах чимало решток саксофонів. У чоловіка було багато музичних інструментів. А ще серед вцілілого – ікона та рушник.

«Ними ми доньку благословляли на шлюб. Вишите полотно знайшли у гардеробі. Серед обгорілих речей. Як я його склала із молитвою, так воно і залишилося. Вогонь не взяв. Ікона ж стояла не на своєму звичному місці. Її хтось переніс. І вона також майже неушкоджена. Тільки рамочка у неї потемнішала, обвуглилася, – розказує про диво вчителька Алла. – А взагалі у цій хаті душа моя. Тут все наше життя».

Понад усе подружжя прагне його повернути. Та самотужки Ігорю та Аллі не впоратися. Адже спалені будинки потребують капітальних робіт. І вони на черзі за проєктом Пліч-о-пліч.