В Сичеславской бригаде бизнесмен стал истребителем вражеских самолетов

Судьбы многих воинов 25-й отдельной воздушно-десантной Сичеславской бригады достойны удивления и восхищения.

Один из таких героев – Александр с позывным «Магнум». В мирной жизни он успешно занимался бизнесом, имел свою типографию.

Но после начала Большой войны пошел добровольцем защищать Украину.

О дальнейшей судьбе Александра рассказали в 25 бригаде:

«Магнум» у цивільному житті займався бізнесом, мав свою типографію. Але з початком повномаштабного вторгнення без жодних вагань добровільно пішов у військо.

- Хто як не ми, - каже Олександр. Це наша країна і ми не маємо права ховатися чи відсижуватись десь! Тільки гуртом ми здолаємо супостатів!

Після підготовки в одному з начальних центрів ЗСУ, чоловік приєднався до десантників Січеславської бригади, яка на той час била окупанта на Луганщині.

- Це був дуже важкий напрямок. Ворожа артилерія 24/7 «сипала» на наші позиції з усього наявного в них озброєння, - пригадує десантник.

Окупанти розуміли що проти них стоїть десантна бригада і втримати ділянку шансів в них обмаль, саме тому російські загарбники цілодобово били хаотично у напрямок Січеславців. Наша артилерія давила їх вогнем у відповідь, піхота атакувала, витисняючи з укріплених позицій. З кожним днем ворог відступав. Останнім шансом для арміі недоемперіі втримати село, стала авіація.

- Щойно виїхавши на позиції, ми почули гул літака, а потім вже побачили його. Він заходив чітко до позицій нашої піхоти. Часу для роздуму не було, хоча відстань до літака була максимальна і я навіть не сподівався на влучання. Але ж там наші … Треба було діяти, - згадує ті події «Магнум».

Відстань до літака була гранична, що майже не давало шансів на ураження. Олександр зробив накол, постріл…літак різко пішов на зниження за посадку.

- Спецефіка нашої роботи полягає в тому, що відразу після пуску ракети потрібно щонайшвидше переміщуватися, - каже «Магнум». - Тому підтвердження, що ціль уражена, ми отримали вже трохи піздніше. Емоції та відчуття були тільки одні - наші хлопці живі і неушкоджені! Радість була не від знищення ворога, а від того, що побратими цілі, що ворожа «пташка»не відпрацювала по ним! А значить це маленька перемога!

А далі ще одна ціль, потім ще одна… І ворог зрозумів, що літати в наш бік не варто, кожен політ закінчується однаково - ціль уражена!

- Ми били і будемо бити цю сволоту і на землі і в небі! Це наша земля і ми тут господарі! А хто з окупантів не хоче помирати, то краще скласти зброю та здатися у полон - це єдиний шанс зберігти своє життя! ».