Після повернення з евакуації побачили напівзруйнований будинок: історія молодого подружжя зі Старосілля Херсонської області

Старосілля. Одне з сіл Херсонської області, з відновленням якого допомагатиме Дніпропетровщина. Це частина всеукраїнського проєкту «Пліч-о-пліч». Його мета – відбудова деокупованих територій. Тих, до яких не дістає ворожа артилерія.

Сюди з евакуації почали повертатися місцеві. Серед них й молоде подружжя Едуард і Анастасія. Та жити у своєму будинку вони поки не можуть, бо він неабияк побитий війною.

«Пліч-о-пліч» – це ініціатива Президента Володимира Зеленського. Початок відбудови територій, понівечених ворожим залізяччям. Згуртованість цілої країни, адже лагодити, а подекуди фактично зводити наново будемо усі разом. До проєкту долучилося 15 регіонів, включаючи Дніпропетровщину. Кожен відповідатиме за конкретні населені пункти Херсонщини. Це пілотна область. Далі набутий досвід поширимо на інші», – розказав начальник ОВА Сергій Лисак.

Під шефство Дніпропетровщина взяла три села. Серед яких і Старосілля. Довгих вісім місяців воно було окуповане. Ворог ступив на цю землю у березні минулого року.

«Пам’ятаю, як ми були у моєї бабусі у сусідньому селі, коли росіяни у формі обходили тамтешні території. Зайшли й до неї, – пригадує жителька Старосілля Анастасія. – У нас машина якраз стояла у дворі – бусік. Вони колупали його. Намагалися завести. Але чоловік там трохи пошаманив, тому їм це так і не вдалося».

У зайнятому ворогом селі сім’я жінки жила майже місяць. Боялися залишати тут рідних та й покидати власну домівку не хотіли.

«З чоловіком ми одружилися дев’ять років тому. Відтоді у нас мрія була – свій будинок. Завдяки родичам, ми його таки придбали. Робили ремонт. Планували дитячу, нашу кімнату, камінну… Роботи багато проробили, бо хата була стара. Понад рік чоловік тут все ремонтував, будував. Душу вкладав», – ділиться жінка.

Та евакуюватися з рідного все-таки довелося. На руках була шестирічна дитина, а зовсім поруч вибухали ворожі снаряди. Зупинилася родина у Кривому Розі. Там їх і наздогнала звістка – у виплеканому ними затишку оселилися окупанти.

«Коли я про це дізналася, зрозуміла – з будинком щось буде. Пізніше почула, що в нього «прилетіло», – каже Анастасія. – Після звільнення села першим туди поїхав чоловік. Привіз фотографії. Дивилася й було шкода. Та коли переступила поріг дому та побачила, наскільки він розбитий, це зовсім інші емоції. Це страшно».

Діра у стелі, напіврозвалений фасад і жодного вцілілого вікна. Такий вигляд нині має хата подружжя. Вона розграбована та побита. Єдине, що вціліло – стіни зсередини, які старанно зводив чоловік жінки. Жити нині тут неможливо, але родина прагне будь-що повернутися. Кажуть, цього хоче і шестирічний син Даніель.

«Мамо, ми скоро поїдемо? Ми скоро будемо вдома? Постійно питає. Готовий на все. Обіцяє спати сам. Тільки знову у своїй дитячій. А згодом у нього буде й братик. Тому дуже бажаємо цього. Це мрія», – додає жінка.

Нині у Старосіллі побито майже сто хат. Зруйновано й будинок культури та магазин. З їхнім відновленням Дніпропетровщина й допомагатиме.