Як життя поранених у Дніпрі допомагають рятувати героїчні медсестри

Говорячи про подвиг лікарів з порятунку життів наших поранених захисників, ми часто забуваємо про їхні помічниці – медсестри.

Не забувати про їхню самовідданність закликав головний лікар Дніпропетровської обласної лікарні імені Мечникова Сергій Риженко.

Як один із багатьох прикладів самовідданості медсестер він розповів таку історію:

«Тіло в мотлох, а серце тихо б’ється….

Кулі та відламки розрізали його життя на "до" і "після".

Віталій вчився в Одесі, в ліцеї морського транспорту.

Закінчив на відмінно.

Мріяв про великі всесвітні подорожі.

Війна розбила його юнацькі мрії та поламала плани.

Десятки днів у реанімації Мечникова.

Бажання жити і говорити зробили свою справу.

Втративши нирку, зберіг віру в життя та в майбутнє.

Йому в цьому допомагає медсестра Марина, їй 40, вона виховує сина 14 років.

Віталій за цей час став навіть більше ніж син.

Вона віддає йому все в робочий та неробочий час.

І життя Віталія знову набуло сенсу.

Він почав писати листи, говорити по телефону, не стаючи озлобленим і злим, вірячи в перемогу.

Медсестра Марина завжди поруч, допомагаючи їсти, пити та вставати».

Фото зі сторінки Сергія Риженка.