В Днепре таинственным образом исчезла историческая реликвия

Крайне загадочным стало исчезновение уникального старинного пианино, которое было найдено в старинном доме, оценено экспертами и отдано на реставрацию. Но у горе-реставратора редчайший инструмент… исчез.

Об истории этого пианино Городской сайт подробно писал.

Напомним, что давний друг Городского сайта, исследователь заброшек Днепра Изя Кульман при обследовании старинного особняка на улице Шевченко обнаружил старый инструмент. Подробней об этом можно прочесть здесь.

Специалисты его обследовали, признали ценность находки возрастом не менее полутора веков и отправили на реставрацию, намереваясь после нее передать пианино в музей или одну из музыкальных школ города. Подробней об этом.

Прошло больше года. И вот выяснилось, что старинное пианино просто… исчезло.

Об этом начальник управления по вопросам охраны культурного наследия Днепровского горсовета Надежда Лиштва (занимавшаяся вопросом реставрации пианино) написала следующее:

«Є поступки, за які соромно особисто, бо довірився не тій людині і це призвело до невідновних втрат. Про це важко говорити та признаватись в цьому, але це є необхідним.

Восени 2020 року в закинутому будинку було знайдено піаніно Hoelling and Spangenberg (в середині є номер 2172).

Знайшов його Изя Кульман, в його обстеженні та перевезенні допомагав Den Weissman та Max Goldin (надавши оперативних вантажників). Перший час інструмент зберігався у чарівної Мариї Пінчук, яка надала для цього сухе і просторе приміщення.

Пізніше Євген Хорошилов порадив майстра Гераськина Костянтина Олексійовича, який оглянув інструмент і сказав орієнтовну суму реставрації. Майстер взяв задаток і моїм же коштом піаніно було перевезено до майстерні Костянтина Гераськина. Після реставрації інструмент я збиралась передати до міської музичної школи.

Зауважу, що цей майстер дійсно займається ремонтом музичних інструментів для нашої консерваторії, філармонії, обласних театрів, тобто не «людина з вулиці».

Далі почалось цікаве. Ми постійно домовлялись оглянути піаніно в майстерні, але Костянтин постійно відкладав зустрічі: то в нього не було часу, то не міг розмовляти, а пізніше почав скидати мій номер, коли я телефонувала.

Коли нарешті я змогла з ним зв’язатись виявилось, що інструмент неможливо було відреставрувати, тому Костянтин Гераськин його віддав на утилізацію (дослівно). І як вирішення ситуації, Гераськин пропонує віддати якесь відреставроване ним раніше піаніно.

Але…

Я взагалі не знаю, як можна взяти чужу річ і знищити не попередивши власника? Як можна взяти і знищити піаніно початку ХХ ст. і жити з цим, називаючись майстром реставрації? Як це взагалі викликати вантажників і віддати інструмент на утилізацію, чужий інструмент який тобі довірили, а ти не спитавши замовника, його знищив? При цьому взявши гроші, і не повернувши їх, жити далі спокійно.

Мені дуже соромно, що я довірилась людині, яка виявилась негідною. Єдине на що я сподіваюсь, що він мені збрехав і старовинний інструмент не був знищений, а просто проданий комусь.

Я сижу і не можу скласти в голові слова піаніно і утилізація. Пробач, піаніно, що я зробила невірний вибір».

Горожане в комментариях предлагают обратиться в полицию.

Как предполагает Надежда Лиштва, ценное пианино на самом деле было реставрировано, продано и вывезено за границу.

Хочется верить, что точка в этой истории еще не поставлена.

Фото из архива Городского сайта и со страницы Надежды Лиштвы.