Дніпрянка врятувала колекцію вишиванок з Подніпров’я

Жителька Дніпра Тетяна Шарай викупила вишиванки у жінки, яка була змушена евакуювалися за кордон. У колекції – столітні вишиті сорочки з орнаментами, характерними для Подніпров’я, розповіла Суспільному Тетяна Шарай.

Врятувати вдалося близько двадцяти вишиванок. Тетяна Шарай каже: власниця колекції не знала, куди її подіти.

“Вона каже: “Що мені робити із сорочками? Своє намисто я закопала. Просто взяла і закопала. Тому що прийде ворог – дуже добра знахідка”. Сорочки на закопаєш, і я в неї їх перекупила. У мене не було достатньо багато коштів, щоб так розкидатися ними під час війни. Але цій жінці треба було рятувати своїх онуків, а мені рятувати те, що вона надбала”, – говорить Тетяна.

Що робитиме із колекцією далі, жінка поки не вирішила. Каже: треба дочекатися перемоги України.

Культурологиня Наталія Лисовець розповідає: вишивці середнього Подніпров’я притаманні рослинні орнаменти. Наприклад, ружі, виноградна лоза.

Дніпрянка врятувала колекцію вишиванок з Подніпров’яФото: Суспільне Дніпро Вишиванки з колекції походять з сіл Подніпров'я.

Жіночі сорочки, характерні для Подніпров’я, мають вишивку на рукавах та на подолі. Чоловічі — на комірцях та манжетах. Вишивані сорочки є традиційними для регіону, каже культурологиня. Їх до початку радянської доби носили як селяни, так і жителі міст у якості повсякденного одягу або на свята.

У колекції також є вишитий рушник 1904 року.

“Чому сорочки були часто оздоблені вишивкою? Перша функція – захисна. Українці боялися злого ока і вони вважали, що вишиваючи певні символи, захищають себе. Окрім цього, сорочки відігравали значну роль у так званій ідентифікації “свій-чужий”. Саме по вишивці можна було зрозуміти: звідки походить людина, чи заміжня, соціальний статус”, – говорить Наталія Лисовець.

Наталія розповідає, носити вишиванки у регіоні перестали на початку минулого століття – через прихід радянської влади, урбанізацію та індустріалізацію суспільства.