Люди Днепра: Януарий Бортник – режиссер театра Шевченко, ставший жертвой репрессий

Сегодня это имя известно лишь узкому кругу любителей театра и истории нашего города.

Януарий Демьянович Бортник (1897-1938) был учеником и соратником знаменитого театрального режиссера Леся Курбаса. В историю украинского театра он вошел как талантливейший актер, режиссер, педагог, теоретик.

Определенный период его жизни был связан с нашим городом. В 1933-36 годах он работал режиссером Днепропетровского музыкально-драматического театра имени Шевченко. А уже в 1937-м он стал жертвой сталинских репрессий…

Увы, сегодня это имя звезды театральной сцены практически забыто.

К 125-летию со дня рождения Януария Бортника небольшое, но интересное исследование его жизни и творчества подготовила арт-директор Днепровского Дома искусств Валентина Владимировна Слобода.

Вот что она рассказывает о судьбе актера и режиссера:

«Ювілей призабутого режиссера.

Кожна епоха залишає в історії імена митців, які опиняються на стрижні громадсько-культурного життя, часто потрапляють у вир боротьби ідей та пристрастей. Тому і виникає драматизм їхньої особистої та творчої долі.

Саме до таких митців належить учень і соратник Леся Курбаса ЯНУАРІЙ БОРТНИК, який увійшов у історію українського театру як актор, режисер, теоретик і педагог. Сьогодні йому б виповнилося 125 років.

Три роки недовгого життя митця пов’язане з нашим містом: у 1933—1936 роках Януарій Бортник працював режисером Дніпропетровського українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка. Серед вистав, поставлених ним у цей період, є «Платон Кречет» О. Корнійчука. Мені не вдалося відшукати спогадів про роботу Януарія Дем’яновича в нашому театрі, але в книзі театрознавця Тетяни Шпаковської вміщені фото афіш з вистав театру, списки репертуару з зазначенням прізвища Я. Бортника як режисера-постановника.

Народився митець на Тернопільщині. Під час навчання в Українській гімназії почав захоплюватися музикою, грою артистів Катерини Рубчакової, Василя Юрчака, Софії та Йосипа Стадників (до речі, Й.Стадник виявився його родичем), відвідувати вистави мандрівного Львівського театру товариства «Руська бесіда».

Згодом молодий Лесь Курбас у місті організував «Тернопільські театральні вечори». До трупи набирали активну здібну молодь, до якої одразу ж вступив і Бортник. Співав у хорі, брав участь у масових сценах і балеті. На афішах Бортник вказували під псевдонімом - Н. Загребельний. В 1918-1920 роках грав у театрах Тернополя, Вінниці, працював як актор у «Кийдрамте».

Коли Лесь Курбас переїздить у Київський театр ім. Т.Г.Шевченка (осінь1921 року), Я.Бортник слідує за ним і стає режисером Білоцерківської драматичної студії, яка 27 січня 1923 року була реорганізована у ІІІ-ю майстерню театру «Березіль». У цей час серед режисерських вистав Бортника позитивні відгуки отримали «Гайдамаки» за Тарасом Шевченком і «Джіммі Хіггінс» Сінклера (1924 рік).

Без відриву від театру він закінчив три курси першої в Україні школи режисерів, заснованої при мистецькому об’єднанні «Березіль». Умови навчання, культивовані в цій школі Л. Курбасом, озброювали слухачів конкретною мистецькою ідеологією та технологіями. Бортник також брав активну участь в роботі режисерської лабораторії «Березоля». Збереглася в київському музеї афіша вистави «Шпана», здійснена в театрі «Березіль» 11 квітня 1926 року режисером Януарієм Бортником.

У 1927 році під егідою «Березоля», що переїхав до Харкова, був створений театр малих форм «Веселий Пролетар», який Януарій Бортник очолював до 1930 року. У 1931 році в Харкові було відкрито український Театр музичної комедії, до якого Бортника запросили як головного режисера.

Митець багато працював над собою, проводив практичні лекції для студійців, переробляв лібрето для постановок на сцені театру популярних вистав: «Фіалка Монмартру» Імре Кальмана, «Перікола» Ж. Оффенбаха, «Самозваний принц» Д. Клебанова та В. Ашкеназі, «Шоколадний воячок» Б. Шоу (1931-1933 роки). Режисер приводить до театру молодих акторів, музикантів, авторів та перекладачів лібрето.

А потім – три роки роботи у Дніпропетровську.

У кінці 1936 року почав працювати в Харківському театрі революції.

У 1937 році став жертвою безпідставних звинувачень, заарештований за звинуваченням у націоналізмі. 16 січня 1938 року його було розстріляно в Києві (реабілітований у 1956 р.).

Як зазначали театрознавці 30-их років ХХ століття, постановки Я.Д.Бортника за манерою були схожі на вистави Леся Курбаса і найкраще вдавалися йому комедії та музичні комедії.

Не забуваймо діячів мистецтв, що жили і працювали у Дніпрі, повертаймо із небуття призабуті імена, які були вилучені через політичні, ідеологічні та інші позамистецькі причини».

Фото со страницы Валентины Слободы.