В Днепре выживают мертвые…

В Днепропетровской областной больнице имени Мечникова врачи ежеминутно спасают жизни людей, искалеченных войной.

И зачастую высочайший профессионализм и героизм наших медиков творит поистине чудеса.

О буднях больницы имени Мечникова и об очередном чуде на хирургическом столе рассказал ее главный врач Сергей Рыженко:

«Когда мертвые выживают…

Прямое пулевое попадание в голову.

Друзья подумали, что это конец…

Вызвали фельдшера, который при осмотре увидел слабую реакцию зрачка на свет. Санавиацией доставлен прямо в реанимационный зал больницы Мечникова.

Опытный врач "скорой" по пути заинтубировал бездыханное тело, подключил препараты, поддерживающие давление, которое было по нулям, и восстановил слабый сердечный ритм. В Мечникова сказал нейрохирургу, что дал ему шанс сюда добраться, дело за вами.

Состояние Михаила критическое - глубокая кома, зрачки широкие, дыхание аппаратом. Решение военного времени - только в операционную, иначе погибнет.

Опытные врачи - Дмитрий Гарус, Тимофей Ионов, имея огромный опыт, провели 8-ми часовую операцию.

На утро появилась малая надежда - кома стала поверхностной, давление держит сам. Реаниматологи - Елена Михайлова и Дмитрий Стороженко, не веря в чудо, держат за руку бойца.

Они точно знают, что в Мечникова они сделали Все как родному.

Ранение смертельное.

Все волонтёры рядом.

Михаилу многое необходимо, чтобы стать на ноги.

От чувств поджимает горло.

У нас все наладится...».

Еще одной спасенной стала Валентина, получившая тяжелевшие ранения под Запорожьем, о чем Сергей Рыженко рассказал следующее:

«Валя в реанімаційній залі шептала губами, що вона зі Львова, що там її мама, сестра і бабця.

Вони всі медики.

Вона з ранами на голові, з перерізаним горлом, в якому встромлена канюля для дихання, без шансів на життя була доправлена до Мечникова.

За три доби в реанімації зроблено неможливе – вона почала підійматися і розмовляти.

Досвідчений хірург Сергій Тимчук робив всі операції і маніпуляції сам, щоб Валентина не втратила голос.

Каже: Вона ще "мала", а я відповідальний не тільки за її життя, але й майбутнє. Її життя стало трагедією із-за свободи.

Валя закінчила медичний коледж і поїхала в Запоріжжя, де одержала мінно-вибухове поранення.

Осколками розтрощило голову, дихати самостійно не могла.

На місці поспіхом хтось з медиків зробив трахеостомію, не дуже красиво, але щоб врятувати життя.

ЧМТ. Перед важкою операцією на голові її розкішне метрове волосся було зрізане. Валя за ним дуже шкодує, сказала своєму коханому Дмитру, що піде під вінець тільки тоді, коли воно хоч трохи відросте.

У Валентини всередині є щось таке, що хоче бути безмежним, не дивлячись ні на що».

Врачи, медсестры, санитарки работают по 2-3 суток без сна. Об этом замдиректора больницы Мечникова Александр Толубаев рассказывает следующее:

«Дні і ночі розтягнулись в одну надто довгу добу 24 лютого.

Я вірю в наші збройні сили! Я пишаюсь своїми колегами - медиками. Лікарі, медсестри, санітарочки чергують по 2-3 доби, залишаються після зміни для операцій, перев'язок , догляду. Відпочиватимемо після нашої Перемоги!

Всі справжні Українці об'єднались заради захисту своєї землі. Тримають оборону волонтерством, вступають до ТО, підтримують один одного. Незважаючи ні на національність, ні на країну народження, ні на мову, якою спілкуються. Всі ми УКРАЇНЦІ. Маю честь бути одним з нас!».

С таким же героизмом сейчас ради нашей общей победы работают все врачи нашего города и страны.

Фото со страниц Сергея Рыженко и Александра Толубаева.