Друге життя для старовинних книг: як у Кам'янському майстер відновлює раритети

У майстерні реставратора – на черзі робота над виданням творів українського Кобзаря 1925 року.

Деяким врятованим екземплярам – не одна сотня років. Іноді вони або обгорілі, або порубані, бо в різні періоди історії – книги знищувалися цілими бібліотеками. Як їм дарують нове життя, показав 5 канал.

Геннадій Темнишев – реставратор старовинних книжок. Нині закінчує роботу на виданням 1927 року – це "Щоденник" Тараса Шевченка. До майстерні реставратора він потрапив майже місяць тому.

"Ось стара обкладинка, я виявив, що вона була порубана. Пошкодження від ножа, або від топора, або сокири. І на останніх сторінках це можна побачити. Ненависть до української книги, літератури і народу була", – показує пошкодження.

Ці щоденники Шевченко написав у засланні, а видані вони були майже через 70 років. Старі та рвані два примірники майже за безцінь придбав Костянтин Шевченко на онлайн-розпродажах. Це все, що вціліло від накладу 5 тис. примірників, знищених радянською владою.

Колекціонер старовинних видань Костянтин Шевченко вважає:

"Було б дивно займатися букінистикою та пройти повз Шевченко, тому що моє прізвище теж Шевченко. Унікальність цих щоденників як твору, який вийшов з під пера Шевченка, вони вже відрізняються від усієї іншої спадщини. Тим, що вони були написані не для публікації. Він це писав в останній рік свого заслання в Казахстані. Можливо, йому ці речі допомогли йому не збожеволіти".

Книжки вже у новій оправі. Реставратор залишає під форзацом секрет – інформацію для наступних власників. Так робили реставратори всіх часів, розповідає майстер. Він сам має декілька старовинних пам'яток, які пощастило знайти.

Зазначає: "Я написав на цьому папірці про книгу, ким зроблена і для кого. Ми зараз вже його вкладемо під форзац. Приклеювання форзацу – це завжди дуже хвилююче, тому що це вже остання операція, яка пов'язана з книгою. Це, можна так сказати, прощання".

У майстерні реставратора – на черзі робота над виданням творів українського Кобзаря 1925 року. І хоча книги повернуться до приватних колекцій , можна тішитися – сторічні видання збрежуться для нащадків.