Ада Роговцева про театр, мову, війну і ненависть до «сепарів»

Акторка театру та кіно Ада Роговцева завітала до Дніпра. Вона вперше відвідала музей АТО, саме тут ми і мали нагоду з нею поспілкуватися.

Інтерв’ю ми писали у порожній залі, де щойно школярам показали стрічку «Днiпро - форпост Украïни», яка є частиною експозиції «Громадянський подвиг жителів Дніпропетровщини». Вона справила на мисткиню незабутнє враження:

«Цей фільм заслуговує відзнаки як витвір візуального мистецтва. У нас є дуже багато матеріалів про Революцію та війну, але цей виділяється. Він дуже впливовий, він збирає людину на волю, надію, справу. Коли на мене звалюється так багато переживань, я кам’янію. Але це не сталий стан, я скоріше збираюсь внутрішньо. Тому я вдячна за те, що я тут відчула та подумала. Дуже болить, що такий музей є. Його не повинно було бути, бо не повинно було бути війни».

Перед Адою Миколаївною глядачами тут побували школярі. Не дивлячись на те, що стрічка викликає біль, із яким навіть дорослим впоратися важко, вона вважає, що діти повинні її бачити:

«Після Другої світової війни усіх дітей Німеччини двічі водили до Освенциму. Усіх, двічі. Коли вони трохи підростають та коли завершують навчання. Вони бачили ті печі, ті черевички та зрізане волосся. Бо про це треба знати».

Розмова очікувано перейшла у площину громадянської позиції акторки. Тут Ада Роговцева завжди проявляє твердість та впевненість у своїх поглядах:

«Можна не йти у бій фізично, але іти серцем з тими, хто у бою. Коли ти не стоїш осторонь, коли за кожного, хто загинув, ти б став поруч та вчинив би так само. Це такий розділений біль та розділена надія».

Зараз багато кажуть про те, що українці втомилися від війни. Акторка іронізує:

«Хто втомився — хай лягає спати, все пройде. А от ті, хто не хоче перемоги, хто підтримує іншу сторону… Оцих людей я ненавиджу».

Ада Миколаївна згадує випадок, що стався з нею у Маріуполі:

«Я виступала з трибуни на день міста. Коли ми вже від’їжджали, я була на вокзалі, намагалася зрозуміти усі ці настрої. Одна жінка відчула мій стан, підійшла, взяла мене за руки та сказала: «Адочко Миколаївно, ви не переживайте так, нас тут двадцять відсотків патріотів є». То є ще інші, приховані люди, які не хочуть перемоги чи тому що вони тупі, чи тому ще вони так заідеалогізовані. Вони вважають повернення імперії благом. Але ніколи в житті колонія не буде кращою за свободу. Ще у школі я вчила світову карту з колоніями та домініонами, а тепер вони стали окремими державами, які вже забули про те, що були колоніями та домініонами. Вони стали націями, вони стали народами. А радіти тому, що хтось хоче, щоб ми знову стали другорядними… Дозволяти цього не можна. Треба зневажати їх та робити своє, тоді пройде якийсь час і все стане на свої місця».

Днями довкола дніпровського театру розпалився скандал через переклад Лесі Українки російською. Ада Роговцева вважає це неприпустимим:

«Пушкіна, Чехова, Ахматову — читайте мовою оригіналу. А от Українку перекладати не можна, бо це вже не Леся».

Перша кінороль Ади Роговцевої — доярка у фільмі «Коли співають солов’ї».

«Я не вмираю зараз від сорому, бо я не грала про розбудову соціалізму, — коментує вона. — Я грала про кохання. Я грала жіночі долі, які відстоюють свою гідність»