Шлях до зірок ракетного академіка Михайла Янгеля

Довгий час його прізвище знаходилося під грифом «таємно». Але через багато років пік на Памірі, кратер на Місяці, вулиці та станції метро у різних куточках світу назвуть його іменем. Михайло Янгель, працюючи у Дніпрі, заснував новий напрямок у ракетобудуванні. Тут створив найпотужнішу ракету «Сатана».

Легендарний конструктор планетарного масштабу – герой рубрики ДніпроОДА «Наші люди».

Деякі вважали Михайла Янгеля німецьким ракетником. Та насправді він родом із далекого сибірського села.

Він закохався в небо юнаком, працюючи на ткацькому виробництві. На фабрику надійшло замовлення на виготовлення тканини для обшивки крил і фюзеляжу літаків. Михайло не втримався і вирушив на військовий аеродром. Хотів на власні очі побачити конструкції, у яких використовується текстиль. Тут, на летовищі, й зародилася мрія – підкорювати не просто небо, а космос.

У ракетобудування Михайло Янгель прийшов у День космонавтики. 12 квітня 1950 року в його трудовій книжці з’явився запис: «Призначений на посаду начальника відділу науково-дослідного інституту-88».

Пізніше молодого спеціаліста перевели з Москви до Дніпра – керувати тільки-но створеним конструкторським бюро «Південне». Тут серійно випускали ракети Р-1, Р-2, Р-5. Однак в амбітного конструктора був свій проект. Ракета на новому паливі – суміш гептилу та азотної кислоти.

У 1954 році він почав розробляти балістичну ракету з відстанню лету 2 тисячі кілометрів. Через три роки Р-12 успішно стартувала. Окрім нових компонентів палива, янгелівська ракета мала нову систему управління, випробувальне обладнання та пристрої для підготовки й пуску.

Пізніше конструкторському бюро у Дніпрі доручили розробити міжконтинентальну ракету. Михайлу Янгелю випала нелегка задача – наздогнати США. Завдання виконав, випустивши Р-16.

Шлях до успіху був тернистим. У жовтні 1960-го під час підготовки до старту Р-16 підірвалася. Загинуло чимало людей. Тоді після катастрофи Янгель почав розробляти концепцію безлюдного автоматичного старту.

Ракетні розробки Михайла Янгеля стали в нагоді космосу мирному. На основі його бойових комплексів були розроблені ракетоносії «Космос», «Космос-2», «Циклон-2», «Циклон-3».

Янгель не став мисливцем, як його батько та дід. Полюванням та рибальством він захоплювався в позаробочий час. Натомість створив найкращу у світі бойову ракету РС-20. У НАТО її охрестили «Сатаною». Під такою назвою вона занесена до Книги рекордів Гінесса як найбільш потужна та грізна зброя. Технічні рішення, втілені в цій ракеті, визнані класикою бойового ракетобудування.

Валентина Кучер була тією жінкою, яка проводила з Михайлом Янгелем найбільше часу. Вона працювала його секретарем. Каже, Янгель вмів висувати нові оригінальні ідеї, втілювати їх у конкретні конструкторські розробки та доводити до серійного випуску.

«Цьогоріч мені виповниться 80. Але здається, що я тільки-но переступила поріг кабінету Михайла Кузьмича. Коли мені запропонували стати секретарем самого Янгеля, я довго не могла оговтатися. Він був для мене недосяжною величиною, – пригадує Валентина Кучер. – З ранку до вечора Янгель проводив на роботі, у командировках, на полігонах. Попри грізні бойові ракети, які він створював, був людяним та душевним. До нього завжди йшли по допомогу, за порадою. Нікому не відмовляв. З його кабінету виходили усміхненими. Він був людиною м’якою, але твердою й непохитною. Задумане завжди доводив до кінця».