Нова програма «Піккардійської терції»

«Піккардійська терція» презентує новий альбом «Етюди» Травневий концертний тур «Піккардійської терції» Україною присвячений презентації нової програми «Етюди». Дніпропетровськ першим почує абсолютно новий репертуар улюбленого гурту з хітами класиків сучасної музики, серед яких композиції Елвіса Преслі та Джо Дассена.

Оскільки музиканти мають щільний концертний графік і наразі гастролюють далеко в Азії, до самого концерту в Дніпропетровську лишається таємницею, чи буде разом з новою програмою презентовано платівку, над якою ведеться робота. Альбом «Етюди» обіцяє бути більш концептуальним, цілісним і трохи ностальгічним. Цього разу в записі брали участь барабанщик і перкусіоніст, що звучить незвично і цікаво.

Датою народження «Піккардійськой терції» вважається 24 вересня 1992 р. – день, коли група дала свій перший концерт в Львівському університеті. За 15 акапельних років у творчому активі формації назбиралося понад 300 пісень найрізноманітніших жанрів (поп, рок, класика, фольк, джаз, кантрі, духовна музика, рок-н-рол, блюз etc), які виконуються 12 мовами світу. Секстетом записано 7 сольних альбомів. Найвище досягнення музикантів – два виступи на Міжнародному фестивалі акапельного співу Vokal Total в Мюнхені (2000–2001 роки). В різний час група виступала в Польщі, Канаді, Іспанії, ФРН, США, Італії, Франції.

«Піккардійська терція» - означає музичне закінчення нотного акорду, термін, введений в 1970-х роках композитором Анатолієм Кос-Анатольським. Цей еквівалент великої терції звучить наприкінці твору і робить його оптимістичним. Зворот в своїй творчості активно використовував Йоган Себасть'ян Бах. І це – також ознака, притаманна «піккардійцям»: найліричніші твори у них – оптимістичні. Вони зрозумілі і на Заході України, і на Сході.

Завдяки тому, що на початку 90-х років минулого століття почала формуватися українська музична культура, «Піккардійська терція» формувалася разом із нею, закладаючи по цеглинці свої найголовніші принципи: удосконалювати манеру виконання, виступати лише «на живо» і створювати настільки емоційний матеріал, аби слухач міг разом зі співаками танцювати й сумувати, сміятися й плакати, ностальгувати й відкривати перспективи.

Така багатовекторна творча динаміка та щирість почала давати результати доволі швидко. Вже через два роки після створення колективу, на фестивалі «Доля» у Чернівцях «піккардійці» отримали диплом, який підтверджує «кращість в усіх жанрах». Одразу після цього - гран-прі на телевізійному музичному конкурсі «Мелодія». Утім найбільшим досягненням для виконавців стало запрошення взяти участь у відомому міжнародному фестивалі акапельного співу «Vocal total» у Мюнхені. На той момент «Піккардійська терція» стала єдиним запрошеним колективом з Східної Європи.

За концепцією фестивалю, мусить відбуватися постійна ротація колективів, але «піккардійці» знову спричинили прецедент, бо отримали повторне запрошення.

«Український шоу-бізнес, як і українське мистецтво пройшли тернисту складну стежину на шляху до своєї, нарешті повнолітньої, Незалежності, – констатує знаний продюсер Олександр Ксенофонтов. – Не так вже й багато митців змогли поєднати в своїй творчості і той шалений успіх, який незмінно веде до лав "команд першої ліги шоу-бізнесу", і ту натхнену неординарність, що залишає душі відкритими до вічного мистецтва, вічного пошуку, ім’я якому "творчість".

"Терція" поєднала все це, і зробила це блискуче! Без них наша історія не була би збагачена барвистими сторінками, чистим кришталевим багатоголоссям Нової Української Ери. Не уявляю собі України (і себе) без цих сторінок!»

«Піккардійська Терція» – саме той рідкісний випадок, коли колектив не має в дискографії жодного слабкого, нецікавого альбому. І це при тому, що «Терція» практично не вдавалася до звичних способів урізноманітнити тематику. Тобто – немає у них просто святкового альбому (ювілейної компіляції, наприклад), немає альбому стандартів. Кожна платівка «Терції» – це не стільки зовнішня тема, скільки внутрішній настрій, окремий простір почуттів. Достатньо тонких, аби не виникало бажання визначати простими словами. Веселий, сумний, задерикуватий, філософський, жартівливий, відсторонений, животворний – надто загальні визначення. Так, у різних пропорціях всі вони мають місце – але у більш тонких варіаціях, відтінках.

Андрій Капраль, соліст «Піккардійської терції»:

«Вже 15 років ми не втрачаємо популярності саме тому, що виступаємо без феєрверків і кордебалетів. Нам не потрібно прикрашати свої виступи. Тому що ми співаємо чесно».

Віктор Морозов, співак:

«Піккардійська терція» стала унікальним та самобутній явищем в українській музичній культурі, вона постійно працює над розвитком такого складного й рідкісного жанру як акапельний спів. Це потребує величезної роботи над диханням, над видобуванням звуків, бо якщо вокал співака «голий», не «захищений» ансамблем, то варто тільки трохи розслабитися, одразу вилазять всі недоліки.

Але, на щастя, секстет із кожним роком звучить все краще. Водночас «Піккардійська терція» постійно формує добрий смак у публіки, підбираючи тексти пісень значно вищого рівня, ніж пропонує українське телебачення чи радіо. Вони ніколи не зупиняються на досягнутому, постійно шукають нових засобів вираження, відтак публіка їм віддячує великою любов’ю».