1979 —
Створено орнітологічний заказник місцевого значення — Василівська колонія сірих чапель

В одному з найглухіших куточків Самарського лісу, в гущавині вільхових боліт і віковічних дібров, на межі заплавної тераси та піщаної арени, здавна оселилася гніздова колонія сірих чапель. Ці великі й, на перший погляд, незграбні птахи, зазвичай, оселяються щільними колоніями, їхні велетенські гнізда ярусами обліплюють старі дерева. З кожним роком гнізда підростають, їх стає більше, і дерево падає під їхньою вагою. Тоді чаплі змушені перебиратися на сусіднє дерево. Колонія у гніздовий період нагадує видовище часів юрського періоду: галас і гомін, сухе клацання дзьобів, хрипкі крики пташенят і постійні бійки між дорослими птахами, нестримний «аромат» аміаку, яким просотане усе повітря довкола. Метушня і шелест велетенських крил, граційні тіні птахів, що нагадують і виглядом, і поведінкою більше птахоящерів... І так було в Василівській колонії чапель багато десятиліть, аж поки раптом птахи не покинули свої насиджені домівки. Нині, напевне, птахи в нашій місцевості гніздяться в густих заростях очерету. На початку 2000-х років зникли й інші лісові колонії чапель.

Одна з імовірних причин – поява нової розваги серед горе-мисливців, котрі використовували гніздових птахів як мішені в тирі. Втім, наш заказник і без чапель залишається дуже цінним куточком заповідної дикої природи.