Людина, якій не щастило

Ми вирішили розповісти про цього полковника у відставці, бо ніхто ніколи не згадував про нього. Але доля його типово трагічна, як у більшості «слуг старого режиму». І найприкріше, що побув він у нас віце-губернатором всього кілька днів.

Катеринославським віце-губернатором Христофор Христофорович був призначений 17 січня 1917 року. (Його попередника на цій посаді Олександра Сергійовича Тецнера призначили губернатором Олонецької губернії з центром у Петрозаводську. Але тому пощастило ще менше: через революцію він не встиг навіть приїхати в Олонецьку губернію.) Про його призначення «Екатеринославская земская газета» повідомила 4 лютого 1917 року, а в п’ятницю, 24 лютого, та ж газета повідомила про його приїзд: «Прибув до Катеринослава і вступив на посаду новопризначений віце-губернатор, полковник у відставці Х. Х. Бойє-Ав-Геннес» (не варто дивуватися різночитанням у написанні його прізвища, які зустрічатимуться в різних джерелах, — таке часто трапляється з іноземними прізвищами). А 27 лютого (12 березня за новим стилем) в Петрограді почалося збройне повстання…

Так що катеринославське віце-губернаторство полковника у відставці закінчилось, практично не розпочавшись! Хто ж він, невдачливий віце-губернатор?

З історії роду Бойє. Христофор Христофорович належав до старовинного баронського і дворянського роду. Бойє — рід богемський. У XV столітті Карл фон Бойє переселився з Богемії до Фінляндії. В кінці XVI століття одна гілка роду Бойє переселилася з Фінляндії до Ліфляндії.

Грамотою Шведського короля Густава III, виданою в жовтні 1771 року, губернатор Ніландський і Тавагуський Ганс-Генріх Бойє-аф-Геннес (Boije af Gennas) зведений з низхідним його потомством у баронську гідність королівства Шведського. Грамотою того ж короля від 11/22 лютого 1773 року баронську гідність поширено на племінників барона: капітана Івана-Густава, гвардії капітана Гера, капітана Еріха-Ернста, лейтенанта флоту Карла-Вільгельма, ротмістра Фрідріха і прапорщика Бенга-Акселя Бойє-аф-Геннес. Потомство Бенга-Акселя Бойє-аф-Геннес внесено в лютому 1818 року в матрикул Лицарського будинку Великого князівства Фінляндського, в число родів баронських під номером 20.

Христофор Христофорович народився 24 серпня 1876 року. Це випливає з його «Формулярного списку про службу», складеного 19 червня 1916 року. Цей документ знайшов білоруський історик, педагог і краєзнавець, професор Валерій Черепиця. Наш герой з’явився на світ в родині потомствених дворян Великого князівства Фінляндського православного віросповідання. Освіту Христофор отримав у першому кадетському корпусі та Павловському військовому училищі.

У 1895 році, після закінчення училища в чині підпоручика він зарахований до списків 36-го піхотного Орловського полку. 27 січня 1896 року, згідно з приписом начальства, його переводять до лейб-гвардії Семенівського полку. У славетному російському полку молодий офіцер завідував полковою мисливською (тобто розвідувальною) командою, служив ад’ютантом 1-го батальйону. Тут же його підвищили до поручика, а потім і штабс-капітана. У 1896 році удостоїли першої в його житті нагороди — срібної медалі «В пам’ять коронації імператора Миколи ІІ» для носіння на грудях на Андріївській стрічці.

З початком Російсько-японської війни штабс-капітан Бойє-ав-Геннес залишає свій полк і стає осавулом — командиром сотні 4-го Забайкальського козачого батальйону. Знаходячись у розпорядженні забайкальського наказного отамана, він обіймає посаду виконуючого обов’язки російського військового комісара Хеймудзянської провінції, хоча не полишає спроби потрапити в діючу армію. 5 червня 1904 року його зусилля увінчалися успіхом: після здачі сотні він був прикомандирований до 24-го Східно-Сибірського стрілецького полку, де взяв на себе командування ротою. Брав участь у бою біля села Кофинзи, а також у знаменитій битві під Ляояном. 18 серпня, перебуваючи на передових ляоянських позиціях, він був поранений осколком гранати в спину (цей осколок залишився в лівій легені офіцера), після чого був евакуйований для лікування в Петербург.

Після тривалого лікування Бойє-ав-Геннес був прийнятий під заступництво Олександрівського благодійного комітету і зарахований у запас стрілецьких частин по Петербурзькому повіту. За відзнаку в боях з японцями він був нагороджений орденом Св. Володимира 4-го ступеня з мечами і бантом, а також орденом Св. Анни 4-го ступеня з написом «За хоробрість» і світло-бронзовою медаллю за участь у війні з Японією. Перебуваючи в запасі, молодий офіцер мріяв про повернення на дійсну військову службу, і восени 1908 року його бажання здійснилося. Він повернувся до гвардійського Семенівського полку і вступив у командування його 16-ю ротою. Тоді ж відбулося нагородження його нагрудним знаком прославленого полку, а також знаком в пам’ять 100-річчя канцелярії Фінляндського генерал-губернатора в 1912 році. Однак хвороба, викликана пораненням, не дозволила Бойє-ав-Геннесу повністю утвердитися на військовій службі. Через це 22 грудня 1908 року «він був звільнений через хворобу від служби полковника з мундиром і пенсією строком на два роки».

10 квітня 1914 року він був прийнятий на службу в Міністерство внутрішніх справ, а 14 квітня відряджений для виконання обов’язків Слонимського повітового предводителя дворян. Починається Перша світова війна. 1 грудня 1914 року наказом начальника санітарної частини армії Північно-Західного фронту Христофор Христофорович призначений начальником Слонимського тилового евакуаційного полку. 3 березня 1915 року «за відмінну старанну службу і труди під час військових дій» нагороджений орденом Св. Анни 2-го ступеня. У січні 1916 року отримав право носіння знака Червоного Хреста.

Найвищим наказом по цивільному відомству від 19 липня 1916 року під номером 60 зарахований до Міністерства внутрішніх справ — відставний полковник Бойє-ав-Геннес призначений гродненським віце-губернатором. Але от невдача: через те, що йшла Перша світова війна всі гродненські чиновники з прикордонної губернії були переміщені в Калугу і фактично керувати їм було… нічим.

17 січня 1917 року відставний полковник переміщається на посаду Катеринославського губернатора. Фінал відомий. А подальша його доля? Христофор Христофорович Бойє-ав-Геннес став учасником виступу юнкерів в Омську. Розстріляний більшовиками у 1918 році.

Довідка.
Віце-губернатор — посада, що з’явилася в Росії за Петра I з утворенням губерній у 1708 році. За Установою про губернії 1775 року віце-губернатори були головами казенних палат і замінювали губернаторів під час поїздок або хвороби. У 1837 році введені до складу губернського правління.