Головна феміністка Катеринослава

Жіноча гімназія

Маріїнська жіноча гімназія на Троїцькій площі

Маріїнська жіноча гімназія на Троїцькій площі

1-я женская гимназия (школа №33)

Гимназия №33 (СШ №33). Красная площадь

Вул. Красна, Гімназія №33

Риндовська Олександра Якимівна

— Усі дякують мені, між іншим, за любов до учнів, — сказала тоді Олександра Якимівна, — але хіба можна не любити дітей, які складають те покоління, яке приходить на зміну нам у житті? Я не знаю, в чому ж, власне, моя особиста заслуга, за яку ви мені дякуєте, якщо в моїй душі закладено, помимо моєї волі, так багато любові і співчуття до дітей, як це ви знаходите.

У цих словах — вся Риндовська: скромна трудівниця, котра працювала не заради подяки, а з внутрішньої потреби. У тому виступі вона прочинила двері у свою творчу педагогічну лабораторію:

— Я маю сказати, що моє ставлення до учнів давалося мені завжди легко і радісно. Які б важкі хвилини не випадали на мою долю в особистому житті, варто було мені піднятися з кабінету туди, нагору, і побачити учениць — я все забувала. Я відчувала тільки ті радісні почуття, які називаються любов’ю до дітей. Навіть коли я, прагнучи бути суворим начальником, робила ученицям зауваження і, за звичкою, в підвищеному тоні догани, без чого не можна обійтися в нашій справі, — і тоді я відчувала у своїй душі спонуки тільки добра дітям. Мій гнів для годиться закінчувався в ту ж хвилину, коли я відверталася від тих, хто мене розгнівав. Від нього у моїй душі не залишалося ні сліду, тільки-но я бачила нову ученицю перед собою. Тому дякувати мені за те, що мені було все життя відрадно робити, я не бачу такої великої нужди...

Риндовська була донькою Якима Яковича Ковалевського — другого директора Катеринославської класичної чоловічої гімназії. Від батька вона успадкувала пієтет перед знаннями, перед світлом наук.

Дворянство Катеринославської губернії ще в 1859 році підняло питання про відкриття у місті жіночого навчального закладу — аналога чоловічої гімназії. Час був, так би мовити, перебудовний, Росія чекала великих реформ, так що питання було підняте вчасно. Проте рутина відстрочила рішення питання на цілих 5 років. Немало часу пішло і на те, щоб перебудувати даровану місту вчителем латинської мови Андрієм Понятовським двоповерхову будівлю, заповідану для жіночого навчального закладу. Знаходилася ця будівля на Троїцькій площі навпроти однойменного собору.

Жіноче училище першого розряду (так спочатку називалася Маріїнська гімназія) відкрилося в Катеринославі у 1864 році. За своєю програмою воно наближалося до програми чоловічої гімназії і, що також важливо, було всестановим. Тобто засноване дворянством училище могло прийняти на навчання дочок і чиновника, і священика, і навіть різночинця. Це було суттєве демократичне завоювання післяреформеної епохи. Дворянство пожертвувало на цей навчальний заклад понад 31 тисячу рублів.

Урочисте відкриття жіночого училища першого розряду відбулося 30 серпня 1865 року. Статус жіночого училища зберігався за навчальним закладом аж до 1870 року, коли воно стало жіночою Маріїнською гімназією. Маріїнською — від імені імператриці Марії Олександрівни, дружини Олександра ІІ, яка була опікункою жіночої освіти. І, нарешті, в 1871 році гімназія остаточно утвердилась у своєму статусі — після того як у ній відкрився 8 клас. Її випускниці могли працювати домашніми наставницями або вчительками.

Як свідчать документи того часу, у 1886–87 навчальному році в жіночій гімназії вже навчалося 458 учениць. Приблизно половину складали доньки дворян і чиновників. Решта були дітьми почесних громадян і купців, міщан і священнослужителів. У цьому і виражалася всестановість гімназії.

Начальницею жіночого училища, перетвореного потім на Маріїнську гімназію, стала Олександра Риндовська, якій судилося протягом 40 років очолювати цей навчальний заклад. Її не стане 4 січня 1905 року. І незабаром з’явиться книга “Пам’яті Олександри Якимівни Риндовської” — справжній пам’ятник цій поборниці жіночої освіти в Катеринославі. Вона містить чимало цінних матеріалів з історії очолюваної нею гімназії.

А ось думка авторитетного українського вченого Івана Акінфієва, який довгих 18 років пропрацював у Маріїнській гімназії: все, що робилося в місті у ці роки в галузі освіти, зароджувалося в кабінеті Олександри Якимівни в осінні вечори. А виконувалося в грудні або в наступні зимові місяці, найчастіше впродовж великого посту.

На вечорах у Риндовської переважали чоловіки. Жінки були присутні там рідко, оскільки вони відверто нудьгували. Наприкінці першої зими за пропозицією начальниці у неї були проведені програмні наукові бесіди, на які запрошувалися і деякі учениці 8-го класу гімназії. З’являлися тут і викладачі чоловічої гімназії, реального училища, духовної семінарії. Вечори збирали по 30–40 чоловік.

На початку 1881–82 навчального року за ініціативою начальниці жіночої гімназії до Катеринослава приїхав барон Микола Олександрович Корф — відомий російський педагог і методист, прогресивний діяч народної освіти, організатор початкових земських шкіл у нас на Катеринославщині. Він був родичем Риндовської і незадовго перед тим повернувся до Росії зі Швейцарії, де перебував у добровільному вигнанні протягом 8 років. Корф пристрасно говорив про те, що тоді хвилювало світлі голови Росії. Він стверджував, що середня школа не має права звинувачувати сім’ю і суспільство в сумних явищах, якщо бажає стояти вище за них і користуватися кращою оцінкою в результатах своєї роботи.

Коли Олександра Риндовська померла у січні 1905 року, в особливій вітрині актового залу Маріїнської гімназії продовжували зберігатися — як дорога реліквія — адреси, піднесені їй під час ювілею. “При думці про Олександру Якимівну як особистість, — згадував Іван Акінфієв, — не можна не говорити, перш за все, про ту могутність духу, яка таїлася в ній, про силу прояву тих імпульсів потенційних, емоційних і вольових, якими була багата її натура і які били назовні у всякий момент з неї...”.

...Коли проходитимете повз Троїцький собор, зверніть увагу на середню школу № 33. Це перша в нашому місті жіноча гімназія. Вона мимоволі з’єднала декілька епох. І багато чого пам’ятає.