Увічнення Жовтоводської битви

У цій місцевості, на відстані 20 кілометрів від річки Жовтої (Комісарівської) і п’яти кілометрів від Княжих Байраків, 16 травня 1648 року відбувся другий етап битви — остаточний розгром залишків відступаючої польської армії.

Довгі століття українці та кримські татари ворогували. Татарські набіги сплюндровували, обезлюднювали Україну, сотні тисяч людей було вбито чи забрано в неволю. Козацтво при першій же нагоді жорстоко помщалось вогнем і мечем. Але був і страшніший ворог — польська шляхта, проти неї й об'єднались українці з татарами, християни з мусульманами. На підтримку козацькій армії вирушив 20-тисячний загін татарської кінноти під орудою одного з найкращих ханських полководців Тугай-бея.

«...Тугай-бей близький мені є, мій брат, моя душа, єдиний сокіл на світі, готов все учинити, що я захочу. Зараз вічна наша козацька з ним приязнь, якої світ не розі-рве...» — так писав про нього Богдан Хмельницький.

Поєднання першокласної козацької піхоти з високомобільною татарською кіннотою дало перевагу над польською армією і стало головним чинником у здобутті перемоги на Жовтих Водах.

Пам’ятник звели на краю села, на схилі урочища Княжі Байраки. Дві гранітні брили — символи союзних військ, які пліч-о-пліч, забувши недавню ворожнечу, виступили проти спільного ворога. Одна стела — вища й тонша — вкрита українським рушником з образом Богородиці, верх його надимається вітром, і це вже й не рушник, а бойова корогва. Друга стела — масивніша й нижча — з татарським орнаментом. На обох вибито герби — Богдана Хмельницького і татарська тугра.

На святі виступив керівник проекту монументу архітектор Володимир Шульга. Відомий вчений-історик Іван Стороженко, ідейний натхненник спорудження пам'ятника, запропонував створити на місці битви меморіальний комплекс, розробити туристичний маршрут і, головне, продовжувати дослідження місцевості. В унісон йому прозвучав виступ гетьмана українського козацтва генерала Володимира Муляви, який говорив про увічнення слави предків та виховання на їхніх традиціях молодого покоління.

На відкриття приїхала делегація з Бахчисараю, колишньої столиці Кримського ханства, на чолі з екс-віце-прем'єром регіонального Меджлісу Ільмі Умеровим. Біля пам’ятника майже весь час, немов на почесній варті, з кримськотатарським прапором стояв нащадок Тугай-бея — вчитель Риза Сеіт-Велі.

Патріарх Української православної церкви Філарет провів панахиду по загиблих і освятив пам'ятник. У святковому концерті взяли участь фольклорні колективи Дніпропетровщини та Криму.